94 (Перший бойовий вихід)

На другий день нашого перебування на позиції, ми перестали облаштовувати окопи. Хоча, ще потрібно їх було доводити до ладу: видовжувати, поглиблювати та рівняти. Насамперед, не хотіли рити, а потім вже накладалася втома. 
Наш з Фомою окоп мав у глибину близько півтора метри, в ширину до метра. На відміну від наших побратимів, ми особливо не розширяли його, адже так менше шансів що до нас в гості залетить снаряд. Нехай тісно, проте безпечно. 
З Фомою змінювали один - одного на чергуванні, приглядаючись і дослухаючись до лісопосадки. Я найбільше приділяв увагу двом протоптаним стежкам: одна на схід, інша на південь. Попри густу зелень дерев, по ним бачив на близько двісті метрів. При чому на півдні, стежка впиралася в металічний паркан, за яким стояв фасад будинку. Я все очікував звідти виходу росіян.
По стежці на схід, в дальній видимій точці вже декілька разів помічав рух солдат без опізнавальних знаків. Вогонь не відкривав, просто слідкував аби вони не йшли в мій бік. Одна група спинилася і здалеку розглядала наші позиції, перемовляючись між собою. Опісля, вони попрямували на південь. Жалів, що не маю бінокля. Так би не довелося гадати.
Кіт помарудившись у себе в окопі, знову пішов по лісопосадці вниз. Через двадцять хвилин приніс цілий мішок гранат, декілька сухпаїв і консерв. Як виявилося, він свої запаси з'їв ще вчора. Запропонував нам знайденої їжі. На пропозицію відгукнувся, тільки, один Поршень. Йому до очей припала консерва з курки. Особисто мені нічого не лізло до рота. За два дні перебування в цій лісопосадці, з'їв лише малий шматочок шоколадки.
- А води пацани зовсім не має. Пролазив по бліндажам - порожньо. Все забрали до нас. - Розвів руками Кіт.
Він задоволений вилазкою, пішов до себе в копанку і з великим апетитом поглинав знайдене. В якийсь момент, пожбуривши геть цілий пакет горохового супу.
- Трясця, скис!
До нас знову прийшли Хома та Глок, з двома радісними і однією поганою новинами. Дві радісні заключалися в тому, що Римлянин повернувся і після обіду мають привезти з тилу декілька паків води. Як виявилося, Римлянин вчора повертаючись з нашої позиції заблукав, та перечікав ніч в закинутому бліндажі. А по світлому відшукав шлях до свого відділення. Погана заключалася в тому, що невідомо чи поміняють нас сьогодні, можливо ще доведеться пробути тут на позиції завтрашній день як мінімум.