87 (Перший бойовий вихід)

Я з Фомою добре попрацював лопатою і наша неглибока яма набрала форми окопа. Планували його повернути на ліво буквою "г" і там обладнати позицію для кулеметника. Таким чином, буде хороший сектор обстрілу з 13 по 15, плюс ми знаходилися на висоті. 
- Тепер не буде соромно мінятися. Хлопцям залишимо нормально підготовлену позицію. - З відчуттям виконаного обов'язку промовив Фома.
- А не те чудо, що нам залишили. - Добавив я.
З позицій з початку лісопосадки, до нас підійшов Хома та Глок. Вони були у відділенні Камня. Хома сів в коліно навпроти окопу Чаклуна, і пильно дивлячись на бурну гущавину лісопосадки попереду, промовив:
- Командування побачило з безпілотників, що на вас ідуть росіяни. Нас двох прислали як підкріплення. Також, головний сержант роти Гак, просив аби ви пробували виходити на зв'язок, а раптом зловить.
- Ми весь час пробуємо вийти на зв'язок, проте даремно. - Розвів руками Чаклун.
Почувши новину, що ворог іде штурмувати нас, всі як один кинули займатися своїми справами і схопили зброю до рук. Я тримаючи перед собою ак 74, постарався понизити силует, аби з окопа виглядала одна зелена каска. Командир доручив мені контролювати сектор з 9 по 12 годину і особливо протоптану стежку, що там пролягала. Наді мною на 12, буквально за метр здіймалося дерево і за його стовбуром відчував себе в якому не якому прихистку. Поруч поклав дві ф-1 гранати. Подеколи, здавалося що хтось підкрадався стежкою, чи виглядав з хащів, але приглянувшись розумів, що це всього лише ілюзія, гра листя та гілля. Мозок спритно домальовував хвилюючі образи. 
В якийсь момент, почулася чітка активна робота нашого мінометного розрахунку на сектор з 12 по 2. Ми зрозуміли, що заходять саме звідти. Падало сто метрів від нас, снаряд летів один за одним. І це радувало, що артилерія піклується за піхоту. 
Через декілька хвилин, коли наш міномет затих, простір розітнула робота двох кулеметів, і одразу затараторила дрібніша стрілкотня. В мене виникло враження, що ворожі кулеметники йдуть по бокам, а в середині вже автоматчики. Черга куль просвистіла поруч, що заставило нирнути в окоп і ретельніше тримати свій силует за стовбуром. Права долоня, що стиснула руків'я автомата затерпла. Постарався розслабитись, ні на секунду не опускаючи очей з довіреного напрямку.
Знову період роботи нашого мінометного розрахунку, тільки на цей раз почулося, що снаряди падали дещо далі. Активна стрілкотня з того боку продовжувала звучати, проте саме близький свист - ні.