85 (Перший бойовий вихід)

Минуло декілька хвилин, коли Чаклун перервав мовчанку. 
- Всі цілі? 
І ми відділення ствердно відгукнулися. Провівши руками по обличчю, пальцями залізши під балаклаву у раковину вух, я провірив чи не має крові. Наскільки розгледів в темряві, то все було добре. Хоча, шум в голові досі влягався.
- Це що безпілотник скид зробив? - Розгубленим голосом спитав Василіч.
- Хто його зна.. Але спалахи та іскри добре розліталися. - Відповів Діджей, шарудячи в рюкзаку. - В мене до речі осколок пляшку води пробив.
- Це більшість всього російська дрг лазила поруч.. На нас наткнулася і з підствольного гранатомета вдарила. - Я впевнено висказав свою точку зору.
Декілька секунд мовчання, ніби, кожен намагався переосмислити почуте і усвідомити ризики та виклики. Знову, перший озвався командир.
- Назар, ти впевнений? Тоді нам треба бути чим уважнішими, вони вернуться. Тим більше, задачу свою виконали, розвідали наше місцезнаходження. 
- Я чітко бачив силуети серед дерев за п'ятдесят метрів. Погано, що кулемет зацепився об зелень. Не виставив зброю під себе. - Почав виправдовуватися, чому пропустив їх далі, якщо замітив рух. - Можливо, злякаються вдруге підходити. Подумали, що тут якийсь спецназ заліг та вичікує. - Невпевнено реготнув. 
В мене виникло враження, що хлопці не хотіли вірити у те, що до нас підійшли так близько. Списували на скид, або ж приліт. 
З Фомою ще трохи подлубалися в землі, але втома й сон робили працю неможливою. Організм, як комп'ютер, настійливо вимагав перезавантаження. Ми сперлися на виступи землі в ямі, і крізь дрімоту спостерігали довірений нам сектор. Згодом, домовились по черзі спати. Хоча, місця критично не хватало, аби зручно лягти. Не проблема, значить заснемо на пів - сидячи. Я перший зголосився стояти насторожі.
Так, перебуваючи між двох станів: то в сні, то наяву, дотягнув до ранішньої зірки. Серпневий прохолодний ранок добряче кидав в дрижаки. Тіло відчувалося розбитим, а свідомість заплутаною. Ворожа та наша артилерія на повну прокинулися і простір рясно звучав вибухами, подекуди тремтіла земля. Долинало гудіння техніки і стрекіт стрілкового бою. 
На сьогодні, тут на Роботинському напрямку була чи ненайгарячіша точка у всьому світі. Ми активно наступали, росіяни всіма силами намагалися завадити пробитися ЗСУ до Азовського моря. Аби не допустити перерізання своїх військ.