81 (Перший бойовий вихід)

Через періодичну роботу російського кулеметника, ми то падали, то вставали по декілька раз. Не були впевнені, що він нас засік. Більшість всього, прострілював навмання лісопосадку, намагаючись спровокувати вогонь у відповідь. Аби після виявити активні позиції і працювати прицільно, також підключивши спг та артилерію. Ми затамувавши злість, вперто долали метр за метром, тягнучи боєкомплект і свої тіла під натиском п'ятнадцятикілограмових бронежилетів.
Перед, яскраво освітленою місяцем, галявиною, поводир повів групу Римлянина глибше в лісопосадку. Туди в хащі покручених дерев, де були їх позиції. Римлянин не дораховався двох солдат і невідомо, вони відстали під час пересування, чи просто далі не пішли на місці збору. В любому випадку, командиру доведеться повертатися на початок лісопосадки, аби їх віднайти. Мінус два - це суттєвий удар по боєздатності відділення.
Поки з'явилася можливість, Чаклун тихим голосом по позивним назвав своїх бійців. Відгукнулися не всі. Комікс і Кіт мовчали. Ми списали це на те, що при зупинці занадто сильно розтягнулися. Тим паче, позаду бачили два силуети, що поховалися в ямках.
Завівши групу Римлянина, провідник повернувся до нас. І ми по одному перебігли відкриту галявину, продовжуючи рух вперед. Повинні були пошвидше зайняти позиції, дооблабнати їх і тримати оборону. Залишатися максимально уважними, адже нам довірена найбільше віддалена точка, де ворог міг напасти з трьох сторін. Також, командування попередило, що можливі суттєві перебої із зв'язком. Загалом розклади погані, але нікуди діватися.
Кулеметник затих, зате безпілотники пролітали все частіше над головою, моментами спиняючись і приглядаючись в проріхи крон. Чуючи, що над нами завис залізний птах, ми спинялися і намагалися сховатися за кущем чи деревом. 
Ледь встигаючи за Фомою, в якийсь момент я обернувся і побачив замість Поршня Василіча. Як цей низький, рослий чоловічок діловито крокував за мною. Зовсім не підозрюючи, що його група звернула в окопи ще сто метрів назад. Десь забарившись, він продовжував йти в колоні,  захеканий та згорблений. За ним Брабус, тягнучи аж два цинка. Цей високий, худощавий чолов'яга весь час спотикався, намагаючись покласти свій вантаж на землю, аби трохи перепочити. 
Поршня я так і не побачив. Невже його здолала втома і він здавшись лежить зараз десь позаду?