Доки чекали коли підтягнуться всі наші, було декілька прильотів неподалік в поле. Нічого особливого, проте більшість з нас не обстріляні і сприймають кожен вибух серйозніше, аніж вимагає цього ситуація. Чуючи моторошний свист, щосили притискалися до землі та застигали, очікуючи куди саме вдарить вбивче залізо. Уява малювала страшні картини, а серце німіло в холодних лещатах.
Проте, поки зберігався відносний спокій на фронті, ним потрібно було користуватися. Залишки другої роти, чоловік п'ятнадцять, вирушили до точки евакуації. Залишився їх коммандир- сержант з ще трьома солдатами, які мали стати нам поводирями і передати позиції. Найдивніше, що вони залишили свої окопи до того моменту, як зайняли їх ми. Це ставило в небезпечне становище нашу роту. Хто - зна, раптом їх займуть росіяни і зустрінуть нас шквальним вогнем при заході?!
Незабаром, всі три відділення зібралися докупи і було прийнято рішення негайно йти далі по посадці та займати позиції. Відділення Чаклуна і Римлянина заводив один і той самий поводир. Ми із зусиллям пробиралися по лісопосадці, яка весь час била гіллям по обличчю та сухими патиками зачеплювалася за ноги. Через щільні крони дерев слабко пробивалося місячне сяйво, тому ми скоротили на мінімум дистанцію між собою. Нав'ючені як коні, благали, хоча б, короткого відпочинку. У мене повторно відірвалася наплічна лямка від пластмаски, а лопата примотана скотчем до рюкзака, повисла і билася об ноги. Тягнучи все за собою, мені хотілося здатися та впасти на землю. Але давало сил усвідомлення: якщо відстану, то справи мої будуть зовсім кепськими та загальмую тих хто йде позаду. Стиснувши зуби, дивився поперед себе на Фому з кулеметом, на його титанічні зусилля і усвідомлював, що зараз кожен викладається на межі сил.
Найгірше, по нам почала влучніше працювати артилерія, вибухи наближалися. В додачу, ворожий кулемет прострілював лісопосадку і зо три хвилини ми лежали, слухаючи як над нами та навколо свистять кулі. Намагаючись згрупуватися так, аби бронежилетом максимально сховати відкриті участки тіла, я думав про те, що мене зараз вб'ють.