79 (Перший бойовий вихід)

- Брате маєш води? - Спитав чоловік, що лежав по праву руку від мене. - Вже півтора дні не пили. Помираю від спраги.. 
Я дістав з рюкзака бутилку слабогазованої мінералки і протягнув йому. 
Пам'ятаючи, що нас застерігали, давати воду іншим, лише в крайньому випадку. Бо ти заходиш на позиції і дві півторалітрові бутилки маєш розтягнути на три дні як мінімум. А взяти більше, це добряче навантажити себе і не факт, що донесеш. Тим паче, я знав, ми цих хлопців міняємо і скоро вони опиняться в тилу, де матимуть необмежений доступ до води. Але відмовити все одно не зміг.
Двоє надпили по декілька малих ковтків, а третій приклався на славу. Передав мені, майже на пів - порожню бутилку. 
- Пацани, закопуйтесь і не піднімайте голови. Тут жах. - Дав пораду третій. Мов би, відплативши за свою ненажерливість. 
Не почувши для себе нічого нового, я сховав воду і взявся на дотик прив'язувати лямку на рюкзаку. Пощастило, вона не порвалася, а просто від ваги вислизнула з пластмаски на яку кріпилася. Попри те, що відав за сумку більше ніж три тисячі гривень, її якість виявилася дуже поганою. Зараз на бойовому виході це діставляє масу незручностей, гальмуючи мене й забираючи такі дорогоцінні сили. Підвищуючи ризик отримати поранення, а то і гірше.
Поки зав'язував наплічну лямку навколо пластмаски в декілька вузлів, до нас під захист дерев зайшло ще п'ять людей. Серед них по габаритах легко впізнав Чаклуна. Зрадів його появі. Значить, не доведеться невідомо - де шукати своє відділення.
- Чаклун! Чаклун! Це я Єті! - Одразу озвався, коли він проходив повз з двома солдатами, шукаючи місце де впасти. В силуетах біля нього впізнав Діджея і Фому.  
- Плюс один. Біля тебе з наших ще хтось є? - Спинився він в проході. Його одразу попросили пройти далі і понизити силует.
- Ні, з нашого відділення я тут один. - Гукнув йому вслід.
- Поки тут зачекаємо. Мають підійти хлопці і вирушатимемо. - Мостився командир за тридцять метрів від мене. - Підсядь ближче, аби не згубилися. 
Я взяв свої речі і уважно дивлячись під ноги пішов до трійці з відділення. Впав біля купи цинків, кинувши серед них і свого. 
- Назаре, що там у вас трапилося з Діджеєм? - Тихо спитав Чаклун. Через мить додавши. - Давай, вже потім розповісте двоє, як зайдемо на позиції.