77 (Перший бойовий вихід)

Майстер нахилився наді мною і долонями водячи по нозі, оглядав чи є поранення. Моментами долоні підносив до обличчя і в нічній темряві розглядав це кров, або піт. Вмикати ліхтарик не ризикував, адже ми знаходилися на відкритій місцевості. Навіть, слабкий промінь світла ворог одразу помітить.
- Єті, в тебе з ногою все добре! - Випрямився медик і сказав висновок. - Можеш знімати турнікет і продовжувати рух! Чи ти відмовляєшся далі йти? 
В цей момент, моє обличчя передавало всю глибину і насиченість червоного кольору. Мені хотілося виплюнути цю ситуацію і забути.
- Звісно, не відмовляюся. Я йду далі. - Переповнений емоціями відповів йому. - Блін, я ж просив суто поглянути. Навіщо передав на верх і підняв шуміху?! - З докором промовив медику. А сам поліз вбік забрати каску, що відкотилася за насип землі і впала в окоп. 
- Ротний, Ротний з Єті все добре. Продовжуємо рух далі.
- Що вже зцілили? - Почувся сміх в рації. 
Натягнувши каску на голову і на цей раз зафіксувавши її, закинув на плечі рюкзак та автомат, схопив цинк з кулями і вийшов накульгуючи на ґрунтову дорогу.
Пересилюючи себе, намагався твердіше ставити онімівшу праву ногу. Аналізував в чому причина моєї проблеми. Здавалося цілком ймовірним, це те, що автомат побратима вистріляв чергу зовсім поруч і кінцівку вразили порохові гази. Також, не відкидав припущення, що незначне поранення медик міг, все таки, не помітити.
Загалом, якби не було, проте продовжував рух вперед. Відчуваючи сором впереміш з німим питанням: "Чому таке трапилося саме зі мною?".
Доки варився в своїх думках та почуттях, ми дійшли до т - образного повороту. Фрукт сказав всім сісти в коліно, а сам на повишенних тонах спілкувався з котримось солдатом, якого я не міг впізнати. 
- Заводь їх до другої роти! - Наполегливо промовляв незнайомець.
- Далі я не піду! В нас домовленість була, що групи доводжу до виходу з окопів. А зараз, взагалі, привів їх до цього чортового повороту! Що хочете робіть! - Кричав у відповідь Фрукт. 
Трохи посперечавшись і не знайшовши порозуміння, незнайомець голосно промовив до нас, аби ми всі почули:
- По прямій біжіть до ось - тої посадки. - Показав пальцем на найближчу, що знаходилася за сто - сто п'ятдесят метрів. - Повертайте біля неї на ліво і йдіть по протоптаному. Бо в хащах можуть підстерігати міни. Рухайтеся швидше, п..ри ще зверху пуляють снаряди. 
Втямивши завдання, ми дотримуючись паузи, аби розтягнутися, вирушали по заданому маршруту.