75 (Перший бойовий вихід)

Як і очікувалося, почало прилітати по нам. Короткий гучний свист і сильний вибух поруч. Ми присіли і перечікували. Хвилі ударів діставали нас через земну твердь. Хотілося з'єднатися із піщинкою землі і стати не досяжним для вбивчої дії снарядів.   
Для багатьох це був перший артобстріл. Ніхто не запанікував, не заплакав і не засміявся. Не побіг назад, намагаючись відшукати безпечне місце. Його тут на кілометри навколо не було. Зате, ми крокували вперед, на зустріч страху та ворогу.
Коли обстріл прининився, Фрукт та медик роти Майстер дали команду, щоб ми знайшли поруч будь - які схованки і перечекали. Великий шанс, що орки працюватимуть по нас далі. Попередили, щоб ми сильно не розтягувалися і тримали зоровий контакт, хоча б, з одним побратимом.
За хвилину, я знайшов не великий тісний бліндаж, зате накритий товстими колодами. Зрадівши знахідці, я скинув важезну сумку з плеч і сів на неї перепочити. Тільки дихання почало приходити в норму, як Майстер загукав, аби ми збиралися далі в дорогу. Безпорадно видихнувши, в тісних стінах став знову накидувати рюкзак. Він по зрадницьки чіплявся за бронік та рпску. Ще й не відомо звідки набрав у вазі. Невже, на нього стільки землі нападало зі стін окопу? 
Вирівнявши на спині рюкзак, закинувши на шию автомат і намацавши в непроглядній темряві довірений мені короб з кулями для кулемету, я вийшов в пряму окопу. Там стояло троє побратимів, крутячи головами і не розуміючи куди далі йти. В окопах зібралося декілька відділень і всіх потрібно було виводити на позиції окремо. Це добавляло плутанини.
- Пссс.. Хлопці йдіть за мною. - Почувся тонкий голос Кота, злівого боку від нас. 
Я розвертаюся і чую впритул гучну серію пострілів та вловлюю спалахи полум'я. В ніс вдаряє настирливий запах горілого.
- Трясця, Діджей! Постав на запобіжник. -
Одразу чується голос збоку.
- Що там відбувається? Хто шмаляє? Пацани ви там здуріли? - Звучить розлючено питання трохи поодалік.
Я із запізненням усвідомлюю - Діджей, що стояв переді мною, вистрілює в тісному окопі в напрямку моїх ніг до пів - магазину в автоматичному режимі.
- Да щоб його! - Сповнений хвилювання промовляє винуватець переполоху. - Запобіжник зацепився хлопці, я не навмисно.. 
Навколо чути відбірні матюки. Хто знаходиться далі, голосно запитує що за стрільба. Я ж стою як вкопаний і відчуваю, що права нога німіє.