73 (Перший бойовий вихід)

Дивлячись карту на планшеті, ми не могли дійти тями, де потрібний нам поворот в окопи. Піднімали очі і візуально оцінювали місцевість - той самий ефект. А продовжувати рух необхідно. І так пощастило, що ворог не почав працювати по нам, ще під час висадки. В додачу, вечір набирав все більше темних кольорів, а по ночі розібратися буде складніше.  
- Ідемо вперед! Що сидіти, зараз сюди прилетить! - Панічні коливання почулися в голосі Комікса. - Єті, йди перший. Починайте хтось рух, нарешті!
На якийсь момент я розгубився і піднявся, аби дійсно вирушати. Хоча, в голові розумів,  що такі емоційні пориви в групі, зовсім зайві.
- Єті, зачекай. - Зупинив мене Чаклун. - Комікс, тут я коммандир! Діємо так, як я кажу! - Його голос набув суворих ноток. - Тим паче, у нас була домовленість. Що ми тебе беремо в групу, але ти мовчиш і не вносиш в неї хаос. 
Перед оголошенням завдань на бойовий вихід і розподіленням людей на групи, ніхто не хотів брати з собою Комікса, добряче знаючи його вітристий характер, нестерпну балакучість та дратівливу незібраність. І, так випав жереб, що цей парубок пішов з нами, показуючи з самого заходу на позиції, що слова - попередження не втямив.
- А я що? Я, майже, мовчу! - По дитячому надув губу Комікс.
- Блін, навіщо ми його брали?! Краще би семеро пішли. - Промовив Діджей і половина групи в голос його підтримала. 
- Так, вирушаємо. Кіт, іди по переду. - Важко піднявся Чаклун. В додачу до своїх габаритів, він взяв з собою два важких наплічника, напханних всяким воєнним добром та сухпаями з п'ятьма бутилками води.
Ми хутко вибудувалися колоною і оглядаючись один на одного покрокували вперед. В цей час Чаклун зв'язався з командуванням роти і намагався дізнатися де обіцяний провідник і куди нам далі йти.