70 (Перший бойовий вихід)

Близько сорока солдат стояло навколо двох бмп, в одному з дворів на околиці Оріхова. Ми були поділені на відділення по вісім людей і слухали останні слова перед виїздом від офіцера з командування батальйону.
- Військовослужбовці, знаю з вас багато недавно мобілізованих, ви не маєте бойового досвіду, але зовсім скоро його отримаєте. - Ораторствував молодик років до 30, з доглянутими, закрученими вусиками, пильно оглядаючи воїнів, що його обступили. - Пам'ятайте, що виконуєте важливий та героїчний обов'язок - захищаєте свої сім'ї і батьківщину. 
Цей молодий офіцер говорив безсумніву правильні речі, але голову не покидала часто повторювана пересторога при навчанні та після прибутті в зону бойових дій: ніяких скупчень, особливо коли ворог зовсім поруч. Наочне тому підтвердження - знищена артилерією вуличка, де стояли прямо зараз.
- Так, це зрозуміло, давайте про більш приземленні речі поговоримо - Перебив офіцера бмпшник: лисуватий здоровань, з розкішною бородою до грудей. В цьому дворі він базувався, тут стояла його "беха" і чоловік як ніхто нехотів, аби ворог із безпілотника змалював скупчення солдат. - Мужики швидкість наше все..
Здоровань, в режимі бліц, нагадував, що вимагається від нас в процесі руху до переду фронту: як нам зверху на броні триматися, коли відкривати і закривати двері в салон, в який момент покидати техніку і різні дрібні, але важливі нюанси. 
- Мужики не гальмуйте і ми водії максимально уважні. Інші екіпажі відмовилися виїздити так близько до п@д@рів, а ми не можемо кинути піхоту, наших братанів. І під'їжджаємо якомога близько до позицій. - На очах бородатого здорованя появилися сльози. - Втрат хватає і без наших про@об@в. Тому, все робимо як єдиний механізм.
Я поглянув в обличчя іншого водія, і відмітив, що він також не стримав емоцій. Бмпшники добре усвідомлювали, куди везуть нас і що назад не всі повернуться.
Для більшості і для мене в тому числі, це був перший бойовий вихід. Ми уявляли війну по розповідям бувалих побратимів, фільмах і книгах, проте наяву, в реальному житті це набагато глибші переживання та фатальні події. І нам випала доля в цьому переконатися.
Ми висувалися в бік Роботиного, окупованого росіянами села.