65 (Евакуація 200)

Зайшовши в систему окопів, наша група спинилася в першому ліпшому бліндажі, котрий трапився. Він, якраз пустував, проте, майже, на половину був засипаний землею. Напевне, поруч добре прилетіло. Залишивши хлопців під укриттям, наодинці пішов далі окопами, аби дізнатися куди нам йти. 
Світанок повноцінно заступив ніч і обстріли в рази посилилися. Прилітало активно і на цю позицію. Адже через неї багато підрозділів проходили як на евакуацію, так на перед фронту. Тому, ця місцина була під особливою увагою ворога.
Пройшовши звивистими копанками до пів сотні метрів, так ні на кого й не натрапив, за те декілька раз падав на холодну землю, чуючи над собою кинжальний свист снаряду. Долі секунди і вибух поруч. До цього не можливо звикнути. 
Нарешті, біля одного з бліндажів трапився високий, підтягнутий сивий чоловік. На його броніку виднівся шеврон медика. 
- Доброго ранку. Не підкажете де тут нацгвардійці складають двухсотих? - Радий, що, хоча б, когось зустрів, спитав я.
- Доброго ранку! Нацгвардійці? Не знаю, але мій батальйон складає над дорогою де проїздить техніка. 
Чоловік мав на увазі ту пряму перед полем, де ми вгледіли в рівчаку трьох двохсотих. Я подякував і пішов далі. В спину чоловік гукнув, чи потрібна медична допомога, на що я заперечно відповів. Продовжуючи рух, дійшов до того місця, де декілька днів тому нашу розбиту евак - групу розвернули і порадили далі не йти, аби не натрапити на п*дар*в. Тримаючи вуха за вітром, щоб прислухатися до звуку снарядів, що активно пролітали як в одну так іншу сторону, я заглядав в гілки тутешніх окопів. На одному такому повороті вгледів солдата, що лежав накритий ковдрою. 
- Брате, не знаєш де нацгвардійці складають двухсотих? - не вірячи у власний успіх, все ж спитав. 
Солдат висунув худощаве, почорніле від втоми та землі обличчя і сонним голосом спитав:
- Що? Міняти нас будете?
- Ні! Вибач, що розбудив, але знаєш де тут нацгвардійці складають двухсотих?
Чоловік розчаровано похитав головою і знову накрився ковдрою, мов би, черепаха яка хоче сховатися від жорстокості цього світу. 
Я вийшов з гілки окопа і безсило сів в проході, не знаючи що робити далі. Два автомати за спиною і бандера павер - банк металом врізалися в спину. Проте на це мало звертав уваги.