63 (Евакуація 200)

Так як була глибока ніч і ротації "по сіряку" завершились декілька годин тому, ми групою змогли спокійно, без обстрілів пройти перехрестя. Чотири солдати, що бігли і старанно тримали дистанцію між собою, не представляли великої цікавості для ворога. Впевнений, хай би появилася бойова техніка, все повторилося, як і минулого разу.
На перехресті ми звернули на ліво та пішли по прямій побитій асфальтованій дорозі. Старалися високий темп руху не скидати, щоб все далі просуватися від передових позицій фронту, де небезпека загрожувала весь час. 
Нам на шляху трапилися три чоловіки, вони колоною йшли на зустріч. 
- Хлопці, підкажіть як до Динамо пройти? - Хриплим голосом промовив до нас вусань. 
Намагаючись зрозуміти чоловіка, ми групою збилися до купи. 
- В нас інші назви точок! - Дещо знервовано відповів я, більше думаючи в цей момент, що наш темп порушений і ми стоїмо плече в плече. - Ви скажіть, вам треба точка евакуації? Чи позиція і біля неї є яка згорівша техніка? Велике ямище?
Але у відповідь чоловік почав пояснювати щось не зрозуміле. Втямивши, що це може затягнутися, я вибачився і пішов вперед, гукнувши хлопців. Єдиний Дикобраз ще намагався допомогти трійці, його ми зачекали дещо поодалік, сівши в коліно. 
- Блін, зробіть ж однакові назви точок між підрозділами, щоб розуміти один - одного. А то поки допетраємо, мов чужі... - Вголос промовив свої думки Майклу і Поршню, дивлячись як силует Дикобраза нас наздоганяє. 
До пів - години ходьби і ми дібралися до лісопосадки, де проводилася евакуація особового складу. По двоє заскочили в тісні копанки, витягли рацію і почали виходити на зв'язок з ротним. Витратили на це до п'яти хвилин, адже забули вказану попередньо хвилю, а в налаштуваннях цифри збилися. Доповівши, що не знайшли тіла і що на домовленому місці чекаємо техніку, ротний обурливим голосом зазначив, що ми прийшли не на ту точку, а потрібно повертатися назад через поле і прямувати туди, де складають двухсотих. Також, там вже лежить тіло Лексуса, його сьогодні вдень витягнула третя рота. І як родзинка на торті, точне місцезнаходження де двухсоті, маю знати я "Єті", бо вчора там був. 
Так, вчора дійсно виїздив на бмп з іншої точки евакуації, але це відбувалося вночі, ми сходили з головної дороги, що вела на позиції і декілька раз повертали в полі. Я був в усмерть втомлений та не піднімав голови чи не весь фінішний відрізок. І, звісно, згадати не міг куди нам прямувати. Але ротний непохитно поставив умови: віднайти вчорашню точку виїзду, знайти там Лексуса і тільки тоді запрошувати машину...