56 (Евакуація 200)

Нам двом группам (одинадцять людей) вдалося втиснутися в надійніший бліндаж. Як згодом виявилося, в ньому збоку ще була вирита кімната, але скористатися нею не могли: швидко втямили, що до нас тут організували туалет.
Дикобраз віднайшов в окопі м'ясну консерву, яка невідомо скільки днів пролежала на сонці. Без тіні сумніву відкрив її та з апетитом перекусив, залишивши трохи побратиму.
Я мовчки лежав під склепінням бліндажа і слухав розмови поруч та безкінечні прильоти на перехресті. Летіло щедро, все що у ворога було на озброєнні, хіба ракетами тільки не били: а так міномети, касетні снаряди, авіабомби, працював танк. Дивувався шаленій ітенсивності ворожих обстрілів, адже вчора тут було відчутно спокійніше. Добряче їх роздраконили ЗСУ точкою висадки на перехресті.
Декілька раз до Окі виходив на зв'язок його ротний і давав команду прямувати до позицій евакуйовувати трьохсотих. На що Окі відповідав, що зараз не має змоги, ідуть сильні обстріли. Зазначав, що виконати завдання зможуть лише по ночі. Ротний то тиснув, то впрошував, але марно.
Морально важко було хлопцям, адже там чекали їх поранені побратими, в тому числі й важкі, але група в цілому підтримувала рішення коммандира на місці. Розуміли, що зараз вирушити, це зіграти в лотарею, де на кону життя.
Ще тільки вчора група в якій я був, вирушила евакуювати під час обстрілу і її вщент розбили: троє двохсотих, четверо трьохсотих, а після дісталося зв'язківцям і медикам. В підсумку з двох поранених яких мали евакуювати, жертв стало більше десятка. Через нестачу вцілілих та хто міг нести, декого так і не витягнули.