52

Очікування тиснуло. Важкопоранений, що знаходився з лівого краю капоніру попросив, аби чимось накрили його від сонця, інакше не стерпить. Ми не мали з собою нічого, що могло б згодитися, але спробували нарвати високого зілля і накрити ним. Вийшло так собі. 
Прохаючий намагався віджартовуватися, вести з нами веселі діалоги, хоча стогони внаслідок болю, все одно проривалися з його вуст. Він лежав на животі, бо знизу сідниць в нього виднілася велика та глибока рана - вирвано цілий шматок м'яса. Сідниця була не забинтована і мухи активно сідали на неї. Також, нога по середині гомілки з відкритим переломом роззявила свою криваву пащеку. В якийсь момент він рукою поліз в область паху, пововтузившись там до десяти секунд, опісля щосили радісно загукав:
- Мужики, в мене цілі яйця!
Ми відповіли йому привітаннями. Як чоловіки проявили з ним солідарність. Подумалося, таке приємне відкриття добавить необхідних сил важкопораненому, аби "не зваритися" під сонцем і дочекатися евакуації. 
А бмп так і не приїздила. Чабан не хотів зайвий раз виходити на зв'язок та перепитувати, а раптом ворог може почути наші плани і підготувати удар. Не тільки поранені нестерпно чекали на коробочку, але й ми вцілілі хотіли скоріше відправити побратимів в госпіталь, а самі забратися у відносно безпечний бліндаж і там відпочити.
Бойко напрочуд кволим голосом щось намагався сказати, але не вдавалося розібрати слів. Ми знову змочили йому губи водою. Він задихався, жадібно хапаючи повітря. Намагався ввібрати його собі в легені, попри поранення. В якийсь момент його тіло напружилось, м'язи взяли судоми і наступної миті він всеціло розслабився. Одразу втямили, що Бойко помер. Його губи і ноги посиніли, а сам став мов воскова лялька.
- Помер.. - Промовили декілька голосів і на короткий час залягла тиша.
Відхід нашого побратима за межу цього світу ми сприйняли врівноважено, аж занадто холоднокровно. Так, наскільки це прийнятно на цій випаленій межі життя та смерті.
Цукор сухо передав по рації:
- Бойко двісті.