35

Спочатку в окопах ми звернули на право, в протилежний бік від того, яким часто виходили до дороги через поле. Пройшовши більше п'ятдесяти метрів, біля бліндажа зустріли солдата з ЗСУ. Він сказав, що далі наших не бачив і невідомо чи вони там є. Більшість всього, попереду тягнеться сіра зона. Додав, що треба бути обережними, аби не нарватися на п..рів. Ми зрозуміли, що вже щось не сходиться і ймовірно повернули не туди. Камінь черговий раз вийшов на командування по рації і отримав підтвердження, що группа рухається в хибному напрямку. 
Взагалі, початково була плутанина в перемовинах ротного і Камня. Таке враження, що ротний назву позиції знав, по картах точки бачив, але як дібратися на полі бою до потрібної, ніяк не міг пояснити, або ж ми чітко сприйняти.
Повернувшись до нашої гілки окопу, звернули на ліво та пішли добре знайомим шляхом. Спинилися навпроти дороги в поле, під горбком. Як виявилося, нас мали зустріти двоє супроводжуючих з розвідки і завести на позиції. Чекаючи, ми залягли в тісних, рясно наритих тут ямках, розрахованих на одну - дві людини. Проте, до нас ніхто не підходив, а сонце все вище здіймалося по небу. Хотілося, поки ворожа артилерія працювала поодалік - вирушити. Хоча, в принципі, перехід при денному світлі, здавався досить небезпечним і безросудним. Як тільки группу засічуть на відкритій місцевості, ми станемо першочерговою цілю.
Камінь і Спортік почали обходити систему окопів поруч, в пошуках супроводжуючих, а раптом ми з ними розминулися. Проте, це не дало ефекту. За те, зустріли досить незвичну картину. В тер - оборонців на позиціях був ротний і ще більш неймовірно- комбат. Це одразу викликало здивування і захоплення, адже коли командування пліч - опліч з рядовими солдатами, тоді це додає більше бойового духу, не виникає такої плутанини, яка трапилася в нас на теперішній момент і командування краще розуміє ризики, адже вони стосуються їх на пряму.