33

Попри домовленість, Шершня ми посадили біля дерева, а не трупа. Він знесилений швидко сповз на бік і приліг. Із зусиллям, але давав настанови Ромі, що взяти з його рюкзака для подальшої бойової роботи і що цінного ніяк не можна було загубити чи десь залишити. Рома, перебираючи рюкзак, уважно слухав настанови коммандира.
Тільки ми тут з'явилися - звично над нами загудів безпілотник. Під його пильним оком намагалися завмерти, мінімізувати любий рух. Піднявши голову, аби поправити каску, вгледів що на формі Шершня присутнє джерело світла розміром в декілька сантиметрів, що блимало. Можливо, фліска була з підігрівом. Але джерело світла я одразу закрив долонею. Здивувавшись, як настільки досвідчений воїн, вдягнув таку форму на бойовий вихід. 
Поки чекали, то декілька машин з інших бригад, спинялися і питали чи потрібно нас вивезти в тил. Ми дякували і відповідали відмовою, зазначаючи, що за нами вже виїхали. Проте, було доволі приємно, що братерство і взаємодопомога в таких важких умовах присутні. 
- Там хтось ходить в темряві. - Прискіпливо дивлячись в глибину лісопосадки промовив Рома. 
- Так це ж наші. - Поглянув я в темні хащі, ніяких силуетів не вгледівши. - Ми ще як заїжджали сюди ротою, то замітив, що далі по посадці присутні солдати і схоже в них тут позиції. 
- Та де наші? - З нерозумінням промовив побратим. - Вони підкрадаються. Ей, хто там? Відповідай! - Закричав він. 
Я ще раз, пильніше поглянув в темряву дерев, так само нікого не зауваживши. Голоси поодалік, ніби, чулися, але це зовсім не дивина. Рома піднявши дуло автомата перед собою, впевненим кроком пішов на зустріч побаченому, вигукуючи питання: "Хто тут?". 
Насправді, бентежність від побратима і мені передалася. А раптом дійсно котрась зухвала дрг пробралася нам в спину і зіграє на ефекті неочікуваності. Я намагався, не спускати очей з Роми. Лишень на секунд десять, відволікся на машину, котра привезла і висадила відділення солдат. Обернувся, Рома вже повертався, опустивши дуло в землю.
- Хто там? Арта? - З цікавістю спитав я.
- Та наші, наші.. - Без емоційно відповів побратим, лягаючи поруч Шершня. Виникло враження, що йому не хотілося продовжувати тему ймовірної ворожої дрг.
Чекаючи евакуаційну машину, я вже добряче змерз та пожалів, що під броніком надягнута лише футболка. Долоні ховав під плитоноску і намагався так лягти на бік, щоб чим меншою частиною тіла доторкатися з сирою землею. Вже мріяв про сонячний серпневий день, до якого залишалися лічені години.