25

Після удару ворожого літака, з мого підрозділу евакуювали трьох солдат з не важкими кантузіями. В сусідніх бригадах, нажаль, були загиблі. До нас в окоп стягнулися біля десяти чоловік, які знаходилися ближче до епіцентру удару. Їх позиції зруйнувало та засипало землею. 
Медик нашого підрозділу з позивним Майстер дістав плитку чорного шоколаду, а на газовому пальнику заварив кави. І ми воїни НГУ і ТРО дружньо насолоджувалися таким невеличким обідом. Втомлені, розмовляли на різні теми, роблячи паузи на особливо близькі і гучні падіння снарядів поруч.
Я розговорився з чоловіком років сорока, із молодіжною, привабливою зачіскою. Як виявилося він воював ще з часів АТО. На якийсь період звільнився з армії і коли почалося повномасштабне вторгнення росії, повернувся до лав збройних сил. Досить часто чув подібні розповіді від побратимів. Не вибравши свідомо спеціальність воєнного, чоловіки були змушені прослужити в армії чимало років. 
Через окоп переступив парубок з причудливим, габаритним, наче, в інопланетних війнах автоматом. Він стріляв в небо, задерши голову.
- Це пвошнік з антидроновою рушницею? - Спитав хтось із нашої компанії.
- Да. Вчора цей пацан хвалився що збив 4 безпілотика. - Відповів Елвіс.
- Що збиває це добре, але де він відпрацьовує, одразу починає активно прилітати. - Нервовим голосом підмітив пузань, який сидів на початку окопу. Опісля звівся на ноги і крикнув пвошніку. - Ей, вали звідси. Стріляй не біля наших окопів. Ти відстріляєшся і свалиш, а нас із землею будуть рівняти.
Парубок із антидроновою рушницею нічого не відповів. Черги пострілів віддалилися. Але не на довго. Через 15 хвилин, він зайшов з іншої сторони окопу і працював по цілі.
- Б..ть. Ти що тупий? - Визвірився побратим з мого підрозділу. - Якщо не доходить, то я по тобі чергу пущу.
В підтримку погрозам висловилось ще декілька хлопців. Всі були на нервах і аби самому вибухнути, не потрібно багато вогню.
Пвошнік так само мовчки віддалився. Виникало враження, що до таких ситуацій він вже звик.