23

Ми з годину просиділи в бліндажі в готовності до виходу на передові позиції. За цей час, встигнули по моїй наводці перетягнути ще одного солдата в наш розрахунок, який складався вже з чотирьох людей. Це був Спортік, фізично розвинутий, психологічно стабільний і працьовитий. Ідеальна кандидатура.
Але Шершню по рації на сьогодні дали відбій. Що було цілком логічним. В день з агсом і боєкомплектом до нього, занадто небезпечно переходити. Це ти видимий і повільний - хороша ціль.
Шершень дав вказівку знайти в окопах безпечні місця, залягти, не відсвічувати і вже вночі вийдемо. Також, головне аби потім не шукали один - одного, тому повинні розміститися поруч.
Ми покинули бліндаж, звернули в окопах на право і пройшовши до ста метрів, натрапили на "гілку", де відносно було вільно. Хлопці забилися в т - образний кут, там знаходилося декілька піхотинців з роти і єдинний офіцер який пішов з нами. Я спинився ближче, біля трошників, під навісом з гілок і чорної клейонки. В повітрі весь час висіли ворожі безпілотники і краще їм "на очі" не попадатися. 
Розтягнувся на голій землі і спробував поспати. Тут виявилося це досить незручним заняттям. Нерівності долівки, заставляли крутитися в різні сторони, а підстелена картонка, погано вберігала поясницю від холоду. 
Окоп був тісним і через мене доводилося переступати іншим. Поки коммандир взводу трошників не запропонував залізти в його лисячу нору, де так затишно постелений карімат. Я не відмовився від такої пропозиції. І поставивши поруч нори штурмовий рюкзак, боком вліз туди. Лежачи в броні і касці, дивився на земляне склепіння в якихось десяти сантиметрах наді мною. Як воно тремтіло і осипалося від безкінечних приходів поруч. В додачу мене нудило і крутило живіт. Я уривчасто дихав і з прикрістю усвідомлював, що застряг в цьому пропащому місці не відомо на скільки.