22

- Якби вчасно не зреагували, хто - зна чи вирили б живими хлопців. - Емоційно сказав Елвіс, впершись руками в дві дерев'яні підпори і просунувши голову в середину бліндажа. Інколи, оглядався і присідав, коли снаряд падав неподалік. 
Ми з цікавістю вислухали його, хоча декілька хвилин він говорив про одне і те ж, під різними кутами. Приблизно: "Танчик відступав, наїхав на бліндаж, я (Елвіс) один з перших зреагував і з допомогою лопат змогли швидко звільнити постраждалих та надати першу медичну допомогу."
- Да ну.. - продовжив монолог Елвіс. Від надлишку адреналіну його грудна клітка активно коливалася. - Тут во всю слідкуєш аби п...ри не з...шили, так треба ще чого очікувати від своїх криворуких. - Після останіх слів, плюнув через плече. - Мотор, пішли покопаємо окопи, там Віталійович ще пів - години тому запрошував нас.
Мотор, мов би, прокинувся із задуму, кліпнувши кілька раз важкими повіками, він мовчки піднявся і пішов за побратимом.  Виглядав напрочуд  втомленим і виснаженим психологічно. Почимчикували без броні і касок.
Залишившись в бліндажі троє, ми розбирали задачі на бойовий вихід.
- А тепер найцікавіше.. - Зробив паузу Шершень, уважно поглянувши мені і Ромі в очі. Опісля, пальцем почав показувати маршрут слідування. - Ми зараз тут. Нам потрібно дійти ось сюди. - Оминув декілька лісопосадок на карті. - Хочемо - не хочемо, а обов'язково наткнемося на край цієї посадки. Тут є недобитки і маємо пройти їх стороною.
- Що? Вдень, навантаженні, перед носом у ворога? Це ж дурня повна. 
Шершень задоволено кивнув головою, продовжуючи прискіпливо дивитися нам в очі.
- Так. Ти правильно зрозумів. Така задача стоїть. - Відповів з спокоєм і неприхованою радістю, наче, ми мали сходити в магазин, а не перед ворожі позиції ясного дня. 
Я ж сидів беземоційний і мовчазний. Лише кивав головою, намагаючись особливо не думати, які складнощі нас чекають при авантюрному переході.