21

До нас приєднався Шершень і ми три нацгвардійця і два зсушника, тулилися в тісному бліндажі від потужних обстрілів ворога. Снаряди падали зовсім близько, аж різало вуха. Вібрації від смертоносних вибухів хвилею били по тілу. Здавалося ось - ось і влучать по нам. "Що ж за місце таке.. Обстріли вже кілька годин не припиняються" - Відмітив про себе.
Шершень весь цей час накривав своїм тілом Мотора, аргументуючи це тим, що той без броніка. Як виявилося потім, ці два чоловіки впринципі не любили носити на позиціях амуніцію. Що для мене, того хто спить і копає в ній на нулі, було чимось занадто легковажним. 
Нарешті, робота російської артилерії віддалилася від нашого бліндажа. На ту відстань, де можна не боятися влучання осколку. Ми зручніше сіли, Шершень дістав планшет та показував мені і Ромі план дій. На які позиції потрібно зараз висунутися та які задачі перед нами стоять. Ми повинні були підтримувати штурм. Три групи почнуть зачищати лісопосадку, а їм на зустріч буде рухатися інша рота з батальйону.
Наше уважне слухання перебив Елвіс. Він п'ять хвилин тому з голим торсом вийшов на зовні. Стояв та роззирався навколо, декілька раз повідомляючи, що знайшов "свіжий" осколок. Коли здавалося пошуки заліза йому набридли й просто засмагав в повний ріст, Елвіс бентежно закричав: "Танк, танк" і побіг по окопах вліво. Ми переглянулися, невже ворожий танк прорвався на наші позиції. Але це було дуже малоймовірним. 
Як дізналися, наш танчик наїхав на бліндаж, де було троє тер - оборонців. Вони вижили, проте їх довелося відкопувати. Почісуючи великим пальцем голу спину, Елвіс припустив, що комманда машини малодосвідчена. Відпрацювала по п...рам і боячись відповіді відійшла по найближчому маршруту. Благо без двухсотих.