20

Окопи були відбиті в росіян і навколо досі валялося багато їх речей: від рюкзаків і касок до куль з сухпаями. Рома звернув на пошуки трофеїв. Я ж знайшов свій трофей прямо перед входом в бліндаж. Притоптані і присипані землею, лежало два ножа. І коли в одного було пощерблене вістря, то інший зберігся в цілому стані. З дерев'яною ручкою, довгим, вибитим візерунком на лезі, ще й в шкіряному чохлі. Цей ніж мені одразу припав до душі. Без зайвих роздумів я потягнувся за ним і забрав собі в рюкзак.
Опісля  зайшов в бліндаж і побачив в ньому двох солдат, що лежали в спальниках. Слідкуючи, аби в тісному просторі не оступитися та не впасти на них, оглянувся навколо. Сховок був два на два метри, в одному куті речі, в іншому тулилися солдати. 
- Мужики, поки обстріл посиджу у вас, а там далі піду. - Промовив я, шукаючи в купі речей де сісти. Вибрав ящичок. 
- Без проблем. - підняв тулуб один з чоловіків. Його вигляд був настільки "розбитий" і втомлений, що подумав, чи не поранений він. Але як пояснили потім двоє, вони на цій позиції четвертий день під інтенсивними обстрілами. І замінити їх не має кому, бо інші відмовляються сюди виходити. Надіялися, що, нарешті, сьогодні їх виведуть.
Минуло десять хвилин і до бліндажа зайшов Рома. Його пошуки особливим успіхом не увінчалися, або він просто не похвалився. Проте, точно засмученим не був. Тільки опинився в середині, досвідченим поглядом віднайшов в кутку кілечко ковбаси у вакуумній упаковці. Взяв та покрутив знахідку в руках. Не вгледівши дати, розрізав і спробував на смак. За ним я скуштував. Так, сиділи снідали, знайденим. Думали це росіяни залишили ковбасу, як відступали. Проте "господарі" бліндажа заспокоїли - це їм передали продуктів два дні тому. Пів - кілечка ми залишили. Від запропонованої кави відмовилися. За те, познайомилися: вони були із тер.оборони і мали позивні: Елвіс і Мотор. Поспілкувалися про ситуацію на фронті, задачі які потрібно виконувати і складності з якими стикаємося.