18

Ми йшли дорогою в полі, рясно всіяною ямками від вибухів. Розтягнулися на необхідні п'ять - десять метрів один від одного. Це потрібно, аби уникнути великих втрат при попадані снаряда в наші ряди, і щоб водночас бачити товариша поперед себе та позаду, якщо раптом хто відстане. 
Я йшов і оглядався навколо. Гадав, чи це та сама дорога, де сильно побило наш другий взвод, з багатьма не поворотними втратами. Було чутно роботу артилерії з обох боків. Декілька раз падав в коліно від свисту над собою, проте снаряди мчали в лісопосадки за спину. 
Попереду загукав чийсь нервовий голос. Дистанція між нами в группі скоротилася до мінімуму і ми збилися в купу. 
- Сивий! Сивий! Ти де? Ми загубили тебе! - Кричав провіднику марно Таран. Ходячи туди - сюди біля дороги і дивлячись в темряву. 
- Бл..ь. Пацани не збивайтесь докупи. Хоча б на три метра розійдіться. - Кричав танкіст.  Коммандир нашого відділення. Він розумів, що справи кепські. Випрямився і дивився кудись вверх, мов би, з висоти хотів побачити наш шлях слідування. Або ж, просто згадував напрям по картам, які показувало йому коммандування роти. 
В атмосфері загальної розгубленості, я поглинувся здивуванням, від того, що побачив свого близького товариша Федю, навантаженим як коня. В одній руці він ніс цинк з патронами, в іншій цинк з боєкомплектом агсників, ще плюс важкий рюкзак. Було видно збоку, що ця вага йому доставляє сильний дискомфорт: йшов похитуючись, мов п'яний, його долоні ледь стискали ненадійні, саморобні ручки зі скотчу на цинках. Але взявши на точці вигрузки відповідальність за це бк, із внутрішньої впертості він тягнув. Та чи варто так себе зношувати, коли не знаєш яка задача стоїть попереду? Йти ще декілька кілометрів, потім закопуватись і штурмувати?
Із задуму мене вирвав роздратований голос провідника третього відділення, яке вже підійшло до нас. Він вказав що нам треба сходити з дороги і просто йти в темряву куди ми дивилися весь час. Провідник ступив на знайому йому стежку і як слухняні циплята за куркою, пішли за ним. За п'ятдесят метрів вийшли на добре вириті і укріплені окопи. Наступна комманда була розтягнутися в них і чекати подальших вказівок. Бо розпочався обстріл. Росіяни безсумніву нас побачили.