16

Я стояв в темряві біля червоного жигуля. Найпрацьовитішої конячки в нашій роті. На мене була натягнута балаклава, а в руках тримав автомат. Я дивився як силуети побратимів сходяться до машини, несуть рюкзаки і амуніцію. Мої речі були поруч, так аби міг нагнутися і торкнутися їх. 
Дванадцята ночі. Канцеляр вкотре нагадав, не вмикати ліхтарі, бо нас могли засікти ворожі безпілотники. Ми трьома групами збиралися на бойовий вихід. Хлопці одразу ставали вісьмірками, аби по ночі не трапилось плутанини, коли сідатимемо по машинам. Тихо розмовляли між собою обговорюючи план дій, або просто на побічні теми. Я з цікавістю намагався вгадувати хто до мене підходить з моєї группи. 
- Дід ти?
- А хто ж бабай примарився? - Відповів низькорослий, широкоплечий чоловік, нагнувшись, аби поставити рюкзак поруч.
Три групи, які сьогодні виходили, вже зібралися і очікували до п'яти хвилин. Коли ротний голосно повідомив: 
- Мужики, зараз розходимся і збираємося на цьому місці в дві години. 
Солдати почувши новину бадьоро загомоніли, неспіша розходячись по воєнному табору. Кожен в свою роту. Дехто не забував кидати невдоволені репліки ротному. Я, як більшість, залишивши амуніцію, пішов до свого спального місця, в найбільшу палатку в таборі. В неї поміщалися десять людей. Зараз тут спало семеро, враховуючи мене.
Зняв берци, балаклаву та приліг, подивився на годинник і спробував подрімати. Навколо палатки ходили поодинокі товариші, хто в туалет, хто на кухню. Але не вони мені не давали заснути. А думки про бойовий вихід, хвилювання і очікування невідомості. Взагалі, одне з найважчих проявів армії для мене, це очікувати на бойовий вихід. Тим більше ще стільки всього може змінитися: час або день виходу, кількість людей в групі, задачі. Ти не належав сам собі, а котромусь тактичному замислу. І гадай розумна та голова чи бездарна.
- Сань підійди до ксп. - загукав комірник роти до виконуючого обов'язки командира другого взводу. (Ксп - палатка де перебувало командування роти).
- Вони що задрачують? Я ж тільки повернувся від них. - Загорланив вічно незадоволений всім Саня. - З...ли. Що їм треба? - Здавалося його хода по стежині і та показувала невдоволення.
Я про себе посміхнувся і спробував скористатися моментом, звільнитися від надокучливих думок і трохи поспати.