14

Я перевів погляд з неба на дерево, що височіло над окопом. І наткнувся на силует сови. Ми обидва застигли в погляді один на одного. Це тривало до десяти секунд. Поки птах не відштовхнувся від гілки і стрімко не полетів прямо на мене. Я був певен, що зараз атакує. Ледь не скрикнув, дужче притиснувся в амуніцію і підняв руки до обличчя аби захиститися. Крізь розчепірені пальці побачив як птах пронісся наді мною і полетів далі в ніч.
Мої губи розтягнулися в посмішці, а серце ще досі калатало в грудях. Стало дивно від того, що налякався такого малого птаха. Так, як здалося, не лякався інтенсивних обстрілів за ці дні. Водночас, відчув ірраціональну вдячність і привітність до нічного гостя. Його увага стала для мене чимось значущим і близьким. Я втямив, що на цій межі смерті і життя не самотній, наче, в образі сови завітав хтось рідний. 
Через годину, після нашого прибуття на точку евакуації, приїхала бмп. Чекали на дві машини, враховуючи кількість солдат яких виводили, проте одна краща, аніж нічого. Було досі темно, це радувало, адже на світанку чи по дню завантажуватися на техніку небезпечніше. Нарешті, відав один автомат господарю, а інший лишній так і залишився в мене. Його власник, якого не розгледів в юрбі, голосно спитав, чи є в когось його калаш. Я ствердно відповів. В цьому хаосі домовилися, що поверну вже коли від'їдемо далі в тил. 
Нас на вверх заскочило до двадцяти чоловік і ми чекали ще чотирьох, що возилися з померлими, аби заштовхнути їх до середини бмп. В повітрі стояв різкий солдатський мат і атмосфера загального хвилювання. Кожна секунда перебування тут, здавалося наближає до нас ворожий снаряд, або ж фпв - дрон. А попасти під обстріл, коли вже передчуваєш затишний і відносно спокійний сон в тилу, якось не солідно. 
Благо, нарешті хлопці помістили померлих в середину і застрибнули до нас на вверх. Бмп пересмикнуло і воно рушило з місця. Неслися на всіх порах по безмежному степу, позаду лунали вибухи. Ми тісно притулилися і тримались один за одного, аби ніхто не випав за борт. Попри те, що сидіти було досить не зручно, в боки впиралась броня товариша, руки - ноги терпли, проте в думках радів, близькій перспективі опинитися де тихо.