5

Зайшовши назад в бліндаж - нору, на цей раз вільне місце було важче знайти. Хлопці полягали де хто міг, в надії що до вечора їх не чіпатимуть. Топчачись по ногах, я повернувся та примостився біля виходу, сів з краю лавочки. Це місце було добре тим, що близько до свіжого повітря, небезпечне, що могли залетіти осколки. Але про погане не думав, втома пересилювала. З полегшенням видихнувши, скинув бронік і каску. Тільки зараз згадав про рацію, яку мені передав командир нашого віділення, після свого поранення. Я мав бути на зв'язку з коммандуванням роти, як єдиний її представник на позиції. Але з рацією товаришував погано. Не те що не розумівся, а просто часто забував про неї. Згадавши і перелякавшись, чи бува не згубив, поліз до броніка. В темряві пошарудівши руками по спітнілій, брудній тканині, вдруге видихнув з полегшенням. Дістав її з карманчика для магазинів. На моє здивування, намацав цілою довгу антену. Підкрутив гучніше звук і поставив в ногах перед собою.
Рація швидко ожила розмовами. Примусивши пробудитися весь бліндаж. Чи не всі прислухалися до інформації яка поступала з маленького чорного пристрою. Командування де'ятої роти намагалося з'ясувати скільки постраждалих внаслідок атаки дрона - камікадзе на бмп, що вивозила поранених. Тут же ми дізналися, що дронів було два. Найгірше, передавалася інформація, що як мінімум один загиблий, попередньо називався його позивний. 
Слухаючи жахливі новини, хлопці не стримували себе в словах і емоціях. Тому, що там, на місці атаки перебували побратими. Ті кого знали дуже добре, хто за стільки часу і випробувань став близьким.
Хвилина - дві уважного прослуховування переговорів і в бліндаж зайшов зв'язківець. Він сказав, що потрібно спуститися вниз по лісопосадці за перехрестя і винести із зони підвищеної небезпеки поранених. Назвав позивні бажаних учасників новоствореної евак - групи.  В список попав і я. 
- Вдень спускатися до перехрестя? - Промовив чийсь голос з глибини бліндажа. - Нас же переб'ють дронами і мінами. 
- Я піду, там Жека, я повинен його витягнути. - Інший голос визвався.
- Я піду, але якщо з нами йде медик. Раптом що, то нехай надасть першу медичну допомогу. - Відгукнувся третій.
Я сидів мовчки і не уявляв, де візьму сили кудись іти, не говорячи про те аби когось нести. Мені стало не по собі і я піднявся на ноги, в надії що під стелею більше свіжого повітря. Крутилася голова, все стискало в середині. Я сперся об земляну стіну і підняв очі вгору, дивлячись на корінці що стирчали з тверді. Було неймовірно душно. Розумів, що близький до.. 
Блискавична мить і не тямущими очима дивлюся вгору, на побратимів що з темряви обступили мене. До десяти секунд пішло, аби зрозуміти - я втратив свідомість і впав просто на автомати, що стояли біля виходу. Мене відлили водою, я сів на лавку. Відмовився від запропонованих таблеток, запевнивши що все добре. Схиливши голову приходив в себе. Евак группа вийшла без мене.
Згодом мені хтось поступився лежачим місцем. Вирішивши подрімати зо дві години, я вліз на дерев'яні доски в куток бліндажа. Мені боліло від втоми все тіло, до крові постирав бедра, нижче коліна ноги були в синяках, весь мокрий від поту і води. Неймовірно не зручно. Проте сон швидко втягнув у свою каламуть.