3

З нами в бліндажі були 2 медика: Професор і Цукор. Професор дав таблетки від кантузії навіднику спг і розбирав ситуацію з пораненим, який помер на точці евакуації. Був переконаний, що його можна було врятувати, якби надавав допомогу він. Впевнено, вказував, що були допущені помилки. Цукор, в свою чергу розбирав ситуацію з безвісті пропавшими.
- Єті ти зможеш впізнати Брабоса? - звернувся до мене. Я розумів куди він хилить і чітко усвідомлював що не маю морального права відмовитися від його майбутньої пропозиції. 
- Звісно, я тут єдиний, хто його знає. - Тихо відповів я. Адже Брабус був з моєї роти і числився на даний момент безвісті пропавшим. Так само як Хома. Хоча й очевидці з інших рот впевнено записували їх в двухсоті. Мовляв, чи не на власні очі бачили поранення не сумісні з життям.
- Якщо Брабуса бачили з важкими пораненнями ніг, нерухомого, на всяк випадок, потрібно ще раз піти і поглянути. Раптом він живий, а хлопці просто помилилися. 
- Він зовсім важкий був. З таким не виживають. - Хтось перебив зі сторони.
- В любому випадку потрібно піти і роздивитися місце бою. Аби бути спокійним. - Стояв на своєму Цукор. - Єті ти підеш зі мною? Ти єдиний хто його знає в обличчя. 
- Звісно, піду. - без роздумів відповів я. 
Повторюся, медик міг би й не питати, тут було без права вибору. Не дивлячись на те, що фізично я був на нулі своїх сил. І серйозно роздумував чи не впаду на половині дорозі.
Цукор ствердно кивнув:
- Тоді я в бліндаж до зв'язківця, попереджу коммандування, що ми виходимо провірити наших безвісті пропавших - двухсотих. - з ентузіазмом промовив медик і вибіг на зовні.
Повернувшись за хвилину сказав збиратися - командування дало добро. Як би важко не було назад натягувати бронік і каску, проте чітко усвідомлював що справу роблю необхідну. Раптом, трапилася страшна помилка, і побратим поранений та безпомічний чекає на допомогу. Міг же в крайньому випадку, від обстрілу відповзти в бліндаж, там втратити свідомість і не відгукуватися коли по гарячим слідам шукали живих. Навіть, якщо знайдемо мертвим, то хоча б дати змогу родичам поховати тіло. 
Аби бути спокійним, безумовно потрібно піти і провірити.