Голос душі

Розділ 1

Анастасія тихо зачинила двері старої, вкритої тріщинами квартири, намагаючись не збудити брата. Звук дощу, що дрібно барабанив по залатаному даху, зливався з шумом її думок. Сьогодні знову буде важкий день — як і всі інші.

Вулиця зустріла її холодом і вогкістю. Вона щільніше загорнулася в старе пальто і рушила вперед, стискаючи в пальцях струни старенької гітари — її єдиної справжньої подруги. 

Кафе, в якому дівчина працювала, було за три квартали. Дорога до нього пролягала повз старий сквер, де дерева, здавалось, давно забули, що таке весна. Саме тут, у цій сірій тиші, дівчина грала — увечері, коли хворий брат засинав. Гітара плакала її болем, співала її мріями, які ще не вмерли, хоч і ховалися десь глибоко, мов жаринка під попелом.

Вона ступила на перехрестя — і зненацька вітер зірвав з плеча каптур. Волосся розвіялося, обличчя відкрилося дощу, і саме в цю мить вона відчула - щось зміниться. Хвиля тепла пройшла крізь тіло, мов хтось дивився на неї з темряви, дуже уважно, дуже близько… та водночас невидимо. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше