Несеться в даль життя дорога,
По ній блукає сивий пілігрим,
Відвідує святині Бога,
Шукає правду в голосі святих.
Піднявся він на Гору Храмів,
Його в долонях стис Єрусалим.
На кожнім пальці сотні шрамів,
А в рукавах давно застиглий дим.
Закинув голову у небо закричав:
Де світ усе добро від нас сховав?
І старий ребе кіпу стиснув у руці,
Встромив в підлогу смутку погляд свій сумірний,
Губами шепотів, хитая тінь свічі:
У світі рівень піздеця нерівномірний
Не може правда розділятися на дві,
Продовжив знову пілігрим її шукати,
Між сумнівів зневіри стежка йшла у Рим,
Де всі гріхи небес дозволено прощати/
Величне місто католицтва - Ватикан,
Тремтів молитвами про мир - порожні пісні...
Їх спів з надій побудував святому храм,
Тримати ключ у царства неба благовісні.
Ступивши вглиб собору перст поцілував,
Все правду віднайти у батюшки благав.
І пухлий клірик піжму чорну надягнув,
Перстами він затиснув віру в хрест залізний:
Мій син, жорстоку правду світу я збагнув -
У світі рівень піздеця нерівномірний
Всі люди рівні,
Тварини рівні,
Стареньки гинуть,
Царів лиш скинуть,
Шикуєм рівень,
Вже третій півень...
Цей подив достовірний!
Піздець нерівномірний!
Тож пілігрим відкинув тертий пилом плащ,
Поставив крапку на шляху закономірну,
І в маренні повторював розсікши дощ,
У світі рівень піздеця нерівномірний...
Відредаговано: 13.10.2026