Тобі ніколи не спіймати вдачу,
Вона летить по небу, ти - повзеш.
Твою наївну метушню я бачу -
Ти як осінній лист униз пливеш.
Земля несеться в гору по орбіті,
Життя планети пульсами бринить.
Народжуються генії, еліти...
А що у тебе? Серденько щемлить?
За кулісами мій вирок
Вже виносить схудлий критик
Він шепоче у партері
І з'являється на сцені
Давить усмішки у ложі
Надягає лик ворожий
Ти знов вигадуєш порожні смисли...
Шукаєш іскру в праху попелищ.
А під ногами стежки вже провисли,
По ним біжиш - по факту же - стоїш.
Куди ти лізеш зі своїм мотивом?
Кому потрібен твій тремтячий спів?
Здивуєш світ оцим маленьким дивом?
Ти просто палиш залишок років!
В білій рясі сивий клірик
А під маскою - він критик
Проповідь читає в голос
В кожнім слові тільки докір
Крила янгольські зриває
І у пекло відправляє
Але чекай… знайомий голос…
Яким суддя виносить вирок.
В очах застиг довічний холод -
Із дзеркала регоче критик…
На колінах чую вирок
В дзеркалі таємний критик
Роззираюся - нікого.
Лиш рефлексія убого
Тягне душу, грають струни...
Крик, мовчання і руїни...
Відредаговано: 13.10.2026