Голос без звуку

Критик

Тобі ніколи не спіймати вдачу,
Вона летить по небу, ти - повзеш.
Твою наївну метушню я бачу -
Ти як осінній лист униз пливеш.

Земля несеться в гору по орбіті,
Життя планети пульсами бринить.
Народжуються генії, еліти...
А що у тебе? Серденько щемлить?

За кулісами мій вирок
Вже виносить схудлий критик

Він шепоче у партері
І з'являється на сцені
Давить усмішки у ложі
Надягає лик ворожий


Ти знов вигадуєш порожні смисли...
Шукаєш іскру в праху попелищ.
А під ногами стежки вже провисли,
По ним біжиш - по факту же - стоїш.

​Куди ти лізеш зі своїм мотивом?
Кому потрібен твій тремтячий спів?
Здивуєш світ оцим маленьким дивом?
Ти просто палиш залишок років!

В білій рясі сивий клірик
А під маскою - він критик

Проповідь читає в голос
В кожнім слові тільки докір
Крила янгольські зриває
І у пекло відправляє


Але чекай… знайомий голос…
Яким суддя виносить вирок.
В очах застиг довічний холод -
Із дзеркала регоче критик…

На колінах чую вирок
В дзеркалі таємний критик

Роззираюся - нікого.
Лиш рефлексія убого
Тягне душу, грають струни...
Крик, мовчання і руїни...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше