РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

   Струнка висока білявка у довгому плащі йшла вулицею так стрімко, неначе ще трохи – буде втікати від переслідувача. Ніхто, звісно, за нею не гнався, але багато хто з перехожих з цікавістю поглядав на її гарненьке похмуре личико з міцно стисненими тонкими рожевим вустами. Либонь вона дуже мила, коли посміхається!

 Та Хейлі Міллер було не до посмішок. Як він міг? Ну ось як? – билися думки за її  спохмурнілим чолом, і вона раз за разом запахувала на собі плащ нервовим рухом. Та й вона нівроку – класну штуку вигадала, нічого не скажеш! Підживила стосунки! Жіночі, йшли б вони під сто чортів, журнали! Та холодно ж, хай йому грець! Хейлі зіщулилася і вперше поглянула по боках – ось, зрештою, темна машина стоїть біля дороги. Недовго думаючи, дівчина зупинилася, відчинила задні двері і сіла на сидіння сзаду.

– Сто перша вулиця, будь ласка! – гучно сказала вона.  

Водій повернувся до неї з виглядом дещо здивованим – а у неї якраз злетів край плащу, оголивши коліно. Хейлі зле і нетерпляче смикнула його назад і відкинулася на спинку крісла, схрестивши руки на грудях з виглядом вкрай незалежним. Нащо цьому хлопцеві знати, що на ній під плащем окрім гарної мереживної білизни нічого немає!

Водій промовчав і машина поїхала.

А губи Хейлі раптом затремтіли.

– Чому ви, чоловіки, не можете бути вірними! – вихопилося в неї.  

 Стрижена потилиця аж здригнулася.

– А жінки?
– От, звісно, одразу жінки!
– Як стверджують деякі опитування, 55% чоловіків і 46% жінок не проти розважитись на стороні, – тоном професійної енциклопедії заявила потилиця.

– Я ніколи не зраджувала! – обурилася Хейлі.
– Отже, ви – у 54%? – грайливо поточнили. – А ваш партнер, я розумію – у 55?

– Він не "партнер"! Він – мій наречений! – майже скрикнула дівчина. – Не зношу це слово, що прирівнює особисті стосунки до спільної торгівлі милом чи партіі у сквош!

Потилиця співчутливо хитнулася.

– Тож ви його заскочили на місті злочину? 
– Не ваша справа!
–Та звісно не моя, ви ж перша почали, – мирно погодилася потилиця.

– Усі виливають душу таксистам.
Потилиця лише мугикнула.

– Цікаво, як вас звати, прекрасно пасажирко?   
Його тон, якійсь співчутливий і невловно насмішкуватий, дратував і без того напружені нерви Хейлі.

– Вважаю, вам це ні до чого знати, – промурмотіла вона.
– Ну звісно! Я ж просто таксист!
– Отож бо, – уперши підборіддя у комір, відгукнулася Хейлі, – ми з вами ніколи більше не побачимося.

– Ось ми й приїхали, – оголосила потилиця і машина м'яко зупинилася біля залізобетонної багатоповерхівки ле корбюзіанського "башта у парку" стилі, з вигадливими балконами та великою зоною відпочинку у дворі під купкою платанів.

– У мене немає з собою грошей, та я зараз, сходжу до квартири, – квапливо мовила дівчина, поспішаючи вибратися з автівки – і це зіграло з нею злий жарт: плащ затисло дверцятами і вмить Хейлі опинилася посеред двору багатоповерхівки у двох напівпрозорих червоних шматочках мережива. 

Водій, кілька жінок з дітьми біля лавок – Хейлі здалося, що очі усього Всесвіту прикуті до її голого тіла. У відчаї вона рвонула до себе повислий ганчіркою плащ – затріщала тканина, та не турбуючись про те, дівчина накинула його на плечі і прикриваючи груди й коліна, побігла до дверей під'їзду. Стрілою злетіла сходами на третій поверх і тремтячими руками діставши з кишені зв'язку ключів, гулькнула до своєї квартири як до нори чи фортеці.

Сердце калатало як шалене – Хейлі б і кроку не ступила на вулицю, якби не необхідність заплатити за поїздку. Тож вона надягла футболку, улюблені розклешені джинси – була б вона так одягалася відразу, хоча б частини сорому вдалося б уникнути! – і схопивши гаманця, пішла униз. Щоки ій все ще пашіли жаром, та Міллер вийшла надвір з гордо піднятою головою і не дивлячись ні на кого, впевнено продефілювала до  автівки. Але не встигла нарешті, розрахуватися, як назустріч ій з водійського сидіння піднявся величезний букет червоних троянд, за яким ледь видно було усміхнені очі.

– Що це таке? – Хейлі застигла з гаманцем.
– Вирішив  підняти тобі настрій, – просто пояснив хлопець, – пасує до кольору твого попереднього вбрання, чи не так?
 

Міллер спалахнула.

– Ото ще! Беріть гроші та їдьте собі!

Водій скрушно похитав головою.
– Та я ж не таксист і не продавець квітів, люба, щоб брати з гарної дівчини гроші! – сказав він.  

Хейлі тупнула ногою – звісно, з якого дива вона взагалі вирішила, що він заробляє на хліб, розвозячи пасажирів? Просто в нестямі сіла до першої-ліпшої автівки!

– Як ви не таксист, то могли б відразу сказати! – тим не менш, обурилася. 

– Та ж мені неважко було підвезти, – продовжував посміхатися хлопець, – то що, візьмеш квіти?

– Нізащо! – відрубала Міллер.– Якщо ти зрозумів, що я порвала з нареченим, це ще  не означає, що мене може підібрати перший-ліпший! Ненавиджу вас, таких тупоголових самців, які пускають слину лише від клаптя голого тіла! 

Вона розвернулася і пройшла у дім. Хлопець проводив поглядом її гарну фігуру з довгими ногами і тонкою талією – навіть просторий одяг не міг це приховати, а видиво її у самій білизні, як печаткою лишилося в його уяві. Він поклав букет (за яким хутко збігав, поки Хейлі прикривала сором у квартирі), поруч на сидінні, і знову мрійливо посміхнувся.  Гаряча дівчина, і не кокетка. Він не прийняв близько до серця ії закиди щодо суто фізичної природи його уваги до неї – пусте, він зрозумів, що вона недурна і з принципами, ще до того, як вона неочікувано блиснула усіма принадами!  

А Хейлі ходила взад-вперед по своїй  невеличкій, але гарно вбраній, світлій квартирі, і розмірковувала над усім, що відбулося. Гнів, розбите серце, ганьба на весь дім і можливо, на кілька інших – непоганий наслідок досить невинної витівки! Вона усього-то вирішила завітати на роботу до свого нареченого, керівника відділу кадрів у фірми з найму персоналу, у еротичному вигляді – плащі на голе тіло. Їй здавалося, що стосунки останнім часом зробилися якісь прісні, і стаття під назвою "Десять способів повернути романтику" надихнула її на сюрприз. Мала б відразу здогадатися, що нічого доброго не вийде, коли зранку зламалася машина – та ж ні, подзвонила подрузі і попросила підвезти! Все її дитяча упертість, як надумала, так і зробить!