7 глава.Подорож до Англії.

ГЛАВА 7

«Подорож до Англії»

З щоденника Джесіки Хейл:

«Життя моє стало далеко не просте відтоді, коли я стала супергероєм , зате друзі появилися. Спочатку я думала, що мені буде важко з ними знайти спільну мову, бо я занадто мала і все таке.. Але вони мене з радістю прийняли в свій колектив.

На днях я прийняла участь в конкурсі краси та зайняла 1 місце. Я була неймовірно щаслива,я навіть не сподівалася виграти. Приз-це поїздка до Англії!Завтра зранку я сяду на літак та через декілька годин буду в прекрасному Лондоні!Яка ж я щаслива!

Доречі, я лечу не одна, а з Ванессою , в правилах було сказано,що в приз входить один додатковий квиток,завдяки якому ти можеш взяти друга.»

Настав довгоочікуваний для Джес ранок.Дівчина ще спала в своєму зручному ліжечку.На її обличчя падали промені сонечка,які зненацька її розбудили.Красуня розплющила очі,й виглянула у віконце.Дівчина ще досі не могла повірити,що через декілька годин,вона прибуде до Лондона!Це була мрія всього її життя..

Дівчина зібрала речі,подзвонила Ванессі,щоб розбудити її,бо та як завжди проспала..Джес настільки була щаслива,що їй було не до сніданку,тому вона взяла шоколадне печево,яке приготувала бабуся, й вибігла з квартири.

Джес приїхала в аеропорт, й поглядом шукала подругу.Зненацька,поки дівчина шукала,вона випадково штовхнула когось,але Хейл не надала цьому ніякого значення.

-Гей,ти обнагліла? Вже рідну подругу ігноруєш? - Промовила Ванесса

Джес настільки була щаслива бачити подругу,що застрибнула їй на руки,й промовила:

-Готова до подорожі?

-Так!

Дівчата вже летіли в літаку, їх переповнювали емоції, Джес розуміла, що вона не просто летить в Англію, а на фотосесію відомого англійського журналу «Vogue».

Через декілька годин красуні прибули на місце.

Дівчата зайшли в дорогий та гарний номер.Коли Джес зайшла всередину,перше , що вона побачила,це зал,який був зроблений в кофейних темних тонах.Диван був білого кольору, з темно кофейними подушками, перед великим диваном був маленький коричневий скляний столик, а з обох боків від дивану було по-одному диванчику. На стіні висів телевізор, а замість другої стіни велике панорамне вікно,яке показувало нічний Лондон.На підлозі лежав ніжний коврик світлого кольору.

Спальня Джес була виконана в сірих тонах, з великим балконом й гарним , пухнастим, сірим ковриком.Ванесса мала кімнату такого самого стилю,як і в Джес.

-Як же тут круто.!Ми проведемо тут цілий тиждень,-вигукнула радісно Ванесса.

-Так, давай трохи перепочинемо і погуляємо по Лондону.Я не можу дочекатися тої миті,коли ми поглянемо на вечірнє місто.

Дівчата зібрали речі, й пішли гуляти по Лондону.Він був настільки величним,гарним, старовинним, що аж відбирало подих. Мости,будівлі, ці всі речі несли приємну атмосферу, Джес почувалася, наче в дома.

Красуні пофотографувалися й пішли перекусити в ресторан.

-Я така голодна, готова слона з'їсти, - промовила Джес

-Ти можеш,тому давай швидше замовляти.

Дівчата повечеряли, прийшли в номер,сіли на диван, й зненацька..

Джес відчуває удар по голові. Дівчина впала на землю. Одразу ж після цього, звучить дзвінкий регот

-Гей, ти дурна? Ти вдарила мене подушкою? - Запиталася Джес

-Так ,-відповіла дівчина, а за тим вдарила Хейл ще раз

-Ну все, це війна.

Джес взяла подушку, й почалася битва. Було дуже весело,пір'я летіло по всій кімнаті.Дівчата лягли на диван й почали розмовляти:

-Слухай,а ти пам'ятаєш, як ти розказувала про того Джеймса Волла.-Зненацька запиталася Ванесса.

-Ванесса…-З розтягом відповіла Джес, й продовжила,-тільки не кажи, що він тобі симпатизує..

-Ні, просто ти казала , яка він тварюка, а на вигляд не такий вже й поганий.

-Насправді, він мене нервує, постійно коли я приходжу на заняття до хлопців, він знаходить до чого придертися, і це при тому,що в більшості випадків, я йому рятую життя.

-Ой, лиши нещасного хлопця, він просто не знає, як спілкуватися з людьми.

-То хай навчиться,-відповіла сміючись дівчина.

Дівчата ще трішки поговорили , й лягли спати.

Пройшло два спокійних дні.Дівчата побували на фотосесіях, показах.Ванесса доволі симпатична,тому вона сподобалася декільком модельєрам.Звичано, вона ж мала такі довгі ноги, в свої 17 дівчина була 180 ростом.

Після тяжкого робочого дня,ввечері, Джес гуляла разом з Ванессою, вони любувалися прекрасним Лондоном,але гуляючи парком, Джес відчула , що хтось за ними стежить, а потім це помітила ще й Ванесса.

Ванесса трішки перелякалася, бо за нею не часто стежать о 10 годині вечора.Куди б красуні не пішли,вони бачили,що чоловік , який вдітий в темний одяг та маску,йшов слідом.

-Ванесса,давай швидко зловимо таксі й поїдемо назад в номер,мені не по собі,-промовила Джес

-Ти злякалася маніяка? Ти ж сильніша,-підколола її Ванесса

-Це не смішно, в мене погане передчуття,просто повір мені..

Дівчата вийшли з парку,зловили таксі , й відправилися до дому.

-Що це за чувак за нами ходив?

-Я не знаю.. Але нам варто бути обережними.

-Ти ж новий супергерой, думаю нам нема чого боятися,особливо якогось недоманіяка.

Дівчата голосно розсміялися й за декілька сенкуд вже й забули за ситуацію в парку.

Дівчата сиділи на кухні, й пили чай,зненацька вони почули жорсткий стук в двері.Тоді перелякалися усі.

-Мені це, вже аж ніяк не подобається,-промовила Ванесса в якої сипався голос від страху.

Джесіка підійшла до дверей, та прислухалася. Дівчина обережно привідчинила двері, але там нікого не було. Джес опустила погляд, де вона побачила лист.

Лист:

«67 А»

-Що там? - Спиталася Ванесса, яка визирнула з дверей ванни, куди вона заховалася.

-Схоже,що це номер будинку,-відповіла задумавшись Джес,й твердо продовжила,-нам варто піти туди і подивитись , що там.