Ми зустрілись.

На дні великої картонної коробки яка лежала на підлозі фургона, що рухався, сидів іграшковий заєць. Людина посадила його в кут коробки в якій сиділи й інші іграшки.Кламзі, а саме так звали нашого героя з цікавістю слухав історії які іграшки пошепки розповідали один одному. Історії які розповідали сусіди по коробці були про дітей. Кламзі зрозумів що всі іграшки мріють про свою дитину. Про свою дитину запитаєте ви?Так так усі іграшки мріють про свою дитину, яка любитиме їх і піклуватиметься про них. І ця зустріч неодмінно станеться треба тільки вірити.Кламзі так захопився історією що і не відразу зрозумів що вантажівка зупинилася.Стулки коробки несподівано відкрилися і Кламзі витягнула за вуха якась людина. Від різкого світла заєць помружив очі.Це що ще за потвора запитала людина?Такого ми точно ніколи не продамо.Чоловік недбало кинув зайця назад в коробку і поніс її у будівлю...

Кламзі стало дуже сумне від цих слів, адже він дійсно був незвичайною іграшкою. Його зшили з клаптиків різного кольору одно вушко було коротше за інше із за чого заєць погано чув.

Він був однією з тих іграшок які сидять на найдальших полицях. і припадають порохом там роками.Він був незграбний і не викликав розчулення у дітей.Кламзі та його товариші по коробці потрапили в магазин іграшок.

Жінка яка стояла за прилавком одягнула на зайця яскравий смугастий комбінезон і поправивши йому вушка посадила на полку яка стояла в самому кінці кімнати.Кламзі дуже сподобався його наряд і йому навіть на  мить  здалося що він цілком готовий до зустрічі зі своєю дитиною.

Пройшов рік, наш іграшковий герой так і сидів на своєму місці й навіть припав пилом. Тисячі дітей проходили повз полицю з іграшкою, але не один з них навіть не поглянув на зайця. Але ось одного разу десь   перед Різдвом двері магазину відкрилася.До неї увійшла жінка вона тримала за руку маленьку дівчинку років п'яти.І ця дитина мене не забере сьогодні із сумом подумав заєць і зітхнув. Дівчинка неквапливо ходила по магазину уважно роздивляючись полиці з іграшками доки не підійшла до найдальшої полиці де і сидів наш сумний заєць. Дівчинка з цікавістю роздивлялася Кламзі.Який цікавий заєць смішний  здається у нього різні вушка можливо він теж погано чує як я подумала малятко. Вона узяла Кламзі й підбігла до мами.Наш герой був здивований.Його клаптеве серце тріумфувало.Невже мене знайшла моя дитина? Дівчинка нічого не говорила вона крутила  у  повітрі пальцями показуючи якісь  дивні фігури.Кламзи не розумів що це означає. Дівчинка говорила мовою жестів який знають не багато людей.

Розплатившись за іграшку дівчинка з мамою сіли в автомобіль.Заєць виявився на руках у своєї дитини.У вікні   метушив  яскравий людський світ.Малятко міцно притискало іграшку до грудей і гладило його по голові.Кламзі раптом зрозумів що ця особлива дівчинка і він тепер нерозлучні. Адже вони були такі схожі. Щастя і спокій переповнили душу іграшки, адже наві
ть клаптеве  серце здатне любити.