Глава 34

Господи, де він тут взявся? Що йому потрібно? Чому він приїхав у Штати? Десяток запитань і на жодне немає відповіді. Ну, звичайно! Яка ж вона недалека? Йому, швидше за все, потрібне розлучення. Схоже, принцеса не бажає бути другою дружиною? А якщо вона візьме й відмовиться давати розлучення. Що тоді? Ця Солейла не вийде за нього заміж? Або Джуліану вб'є її брат Карім… Та хай ідуть всі під три чорти. Вона не збирається плазувати перед ними. Вона зекономить їх час.

А Дін повільно нагнувся і підхопив її сумочку до того, як її накрила невелика хвиля, яка обмила його ноги у взутті. Та він, здалося, навіть вухом не повів.

- Візьми, - промовив Дін, простягнувши їй сумочку від Гуччі.

Джуліана, ніби прокинувшись від сну, шумно проковтнула й миттєво вихопила свою сумку з його рук.

- Я не буду тобі дякувати, поклонятися, якщо чекаєш цього! Ти не зробив нічого такого, за що тебе потрібно підносити на п’єдестал. Тож не чекай, що я буду розпилятися в поклонах та дякувати за такий героїчний вчинок майбутнього зятя короля Дубай…

Дін усміхнувся.

- Я не прошу тебе дякувати мені чи поклонятися. Просто поговори зі мною. Дай мені можливість…

Поки він говорив, Джул знайшла в сумочці візитівку і простягнула йому.

- Ось!

Дін замовк і взяв з її тремтячих долонь візитівку.

- Що це?

- Це координати мого адвоката з розлучення. Зекономимо один одному час та звільнимо один одного від неприємної розмови стосовно цього розлучення. Ти ж за цим приїхав, так?

Дін завмер на місці. Лише кадик забігав на його горлі, коли він голосно проковтнув.

- Джул…

- Віднині всі розмови будуть вестися лише через адвоката, - злісно промовила Джул й розвернулася в ту сторону, звідки прийшла. – Привіт нареченій! Сподіваюся, їй з тобою пощастить більше, ніж мені!

А до неї вже поспішали охоронці, яких приставив до неї батько. І схоже, недарма!

- Міс Хілтон…

- Джул, ну хоча б вислухай мене, - подав голос за її спиною Дін.

Дівчина відчула, що з нею зараз станеться істерика. Тож вона повільно повернулася й подивилася в його таке рідне й таке кохане обличчя.

- Йди до біса, я сказала!

- Я ж не відчеплюся, поки ти мене не вислухаєш….

А біля неї вже опинився Адам, який схвильовано поглянув на арабів за спиною Діна.

- Якщо ще хоч раз ви побачите цього чоловіка десь поблизу мене, можете викликати поліцію або стріляти на ураження, - звернулася вона до охоронців.

Уже в машині Адама Джуліана нарешті зважилася подивитися в ту сторону, де залишився Дін. Він так і стояв, спостерігаючи за тим, як її посадили до машини. А за його спиною слухняно стояла охорона короля.

Бояться, напевно, що втече й залишить її високість вагітною.

Під час вечері батько спокійно поглянув у вічі Джул й запитав:

- Що цей…. Хейліс від тебе хотів?

Джул зніяковіло поглянула на свої руки, які міцно стискали виделку.

- Хотів поговорити. Я дала йому номер телефону адвоката Річардсона…

- То він приїхав за розлученням? – запитала Мелані, піднявши бокал з червоним вином.

- Я не знаю…

- Ну, а за чим же ще? – гаркнув Джозеф. – Треба зателефонувати Річардсону. Нехай щось робить з цього питання. Якщо наш славнозвісний серцеїд сам не зробив уже це…

Джул відчула, як руки затремтіли. Невже він і справді тут лише із-за розлучення?

- Ну, якби Дін зателефонував до Річардсона, я думаю, він би вже тобі сказав про це? – подала голос Мелані, смакуючи вино з бокала.

- Все одно з Річардсоном треба поговорити. Нехай не мріє, що отримає хоча б цент з твоїх, Джул, коштів…

- Тату…

- Не думаю, що він буде опускатися до такої низькості й вимагати кошти. Якщо він одружиться з принцесою Дубай, там коштів куди побільше, ніж у Джул, - промовила Мелані.

Джуліана випустила виделку з рук і вона голосно брякнулася об тарілку.

- Я піду відпочину! – прошепотіла захриплим голосом Джул. – Щось я сьогодні втомилася…

- А тобі коли здавати кров? – запитала Мелані, коли дівчина вже підвелася із-за столу.

- Завтра… Я планувала повезти Джесі на шопінг, адже та вже не влазить в жодний одяг, та й собі дещо прикупити, схоже я набрала зайві декілька фунтів…. Ось тоді й заїду та здам кров….

- Добре, йди відпочивай! – промовив батько.

Джул залізла під ковдру й обняла подушку. Їй не потрібно було так себе вести з Діном. Вона показала, що вразлива. Що їй до цього часу, хоча й пройшов уже майже місяць, боляче за його зраду. Потрібно було поговорити, вислухати, показати свою байдужість. Нехай би не задирав тоді носа…. А ще краще сказати, що вона помирилася з Кейдом і їй теж потрібне це розлучення. Вигадати, що вона чекає від колишнього коханого дитину…

Джул усміхнулася. Подивитися б тоді на його обличчя. Певно це хоча б трішки, але заділо його самолюбство. Нехай це, навіть, і повна брехня, але їх шлюб ніколи й не був правдивим. Жодне слово, жоден крок був брехнею від початку до кінця. То що шкодувати про те, чого немає й ніколи не було?

Джесі забралася до неї у ліжко й лизнула її долоню.

- Що, кохана, не бажаєш спати у своєму будиночку? – і знову на очі навернулися сльози. – Джесі, як ти могла не розпізнати його брехливу натуру? Ти ж завжди розпізнавала всіх. Кейда ти терпіти не могла. А до цього… йшла й руки йому лизала. Невже він, навіть, тобі голову задурив?

Так в роздумах та сльозах і заснула.

Наступний день видався напрочуд жарким. Хоча для Лос-Анджелеса це норма, та все ж спека стояла неймовірна. Джуліана з Джесі майже три години приміряли одяг, тож незчулися, як промайнув час.