Глава 2 Акценія

Глава 2 Акценія

В системі «Сиренія» все було спокійно, вона жила своїм мирним життям.  Коли в неї, увійшов флот Сатурна, на межі системи, за восьмою планетою. На планеті, вирувала буря на повну силу, в черговий раз, знищуючи дослідницькі зонди, восьма планета чинила опір. Її потрібно бачити на власні очі, як вітер розсікає лід і, піднімає його на колосальну висоту, після чого, плазмові хмари, посилають бузкові  блискавки, розпиляючи залишки. Коли буря закінчиться, пройде всього день, до відновлення льоду, він ростиме набагато більшим, але в ту ж ніч, знову розродиться буря. Чудова планета, але флот рухався до четвертої планети, Акценії.

Три крейсери, вийшли з прискорення клином. Високі і довгі, могутні і нестримні. Їх форма представляла собою еліпс, на якому кріпилося безліч броньованих листів і десь там, в глибинах цієї броні, були заховані гарматні системи. У Землян, дуже мало кораблів, які мають такий потужний основний калібр. Зазвичай, всі покладаються на ракети та дрони, коли все погано, то покладаються, на зброю ближнього бою. Далекобійність у космосі, досить проблематична, снаряд можна виявити на великій відстані, а бої ведуться на кілометрових дистанціях. Ви завжди можете ухилитися, якщо не перехитрите ворога. Але у цих кораблів, була таємниця, всі, хто її бачив, ніколи не хотіли більше зіткнутися з ними.

За ними, почали з’являтися, надважкі авіаносці. Майже неозброєні, допоміжні судна. Їх було лише два, один ніс чотири  есмінці, типу «Ганібал», інший фрегати. Есмінець, сплюснутий еліпс, з розрізаним, але тупим носом, який мав шість гармат ближнього бою і два основних калібри. Основний калібр був щільно закріплений, на відміну від гармат ближнього бою, вони могли обертатися як хотіли. Але його сила, була в ракетній та мінній зброї.

Авіаносці, використовувалися для перевезення інших кораблів. Тільки флот Сатурна, мав таку технологію. Це найпотужніші та сучасні кораблі, з найкращим екіпажем. Їх використовували через ексклюзивну систему прискорення. Зазвичай, люди використовували варп, на жаль, розкидані по галактиці брами, були людям недоступні. Та варп поступається багатьма системам, якщо треба подорожувати між системами. Тому і будувалися, прискорювальні установки, які можуть запускати кораблі, через Пустотній простір. На жаль, подорож через цей простір небезпечна, тим паче, що рухатися в ньому без прискорення неможливо, тебе просто викидає з нього. Лише надважкі авіаносці і деякі крейсери Сатурна, мали ексклюзивну змогу, підтримувати швидкість і себе в Пустотному просторі. Швидкість колосальна, та все-таки поступається брамам.

Надважкий авіаносець «Володимир Великий», на борту якого було шість фрегатів, типу «Трищогла». Автономні кораблі,  з мінімальним екіпажем, і їх завдання, ракетний та дроновий захист. По формі як еліпси, з трьома щоглами, що генерували систему захисту та пошук. Також кожен, ніс на собі, по двадцять важких дронів.

Авіаносці, виглядали як витягнута сфера. Походили, на старі дирижаблі, не плутати з новими. Та вони змінювалися, коли починали створювати захисний гриб, на своєму носі, відкривавши десантні палубу. Другий авіаносець, мав назву «Гетьман Сагайдачний», вигляд у них був однаковий.

Вони шикувалися у бойовий порядок і випускали свій вантаж. Кораблі, займали свої позиції, захищаючи авіаносці.

Цей флот, запускався з прискорювачів. Який Земляни, розміщували в кожній своїй системі. Це куди швидше за звичайне переміщення, але потребує диких розрахунків і точності. Та велетенська трата енергії, але швидкість реагування, просто феноменальна. Їх розміщували біля сонця, та якомога далі, від гравітаційних колодязів та точок лагранжа.

Ударний флот, рухався повільно, глушачи всі сигнали зв'язку, знищуючи далекі супутники та ретранслятори. Оператори зв'язку, миттєво відповідали на всі дзвінки з планети та станцій. Відповідь була стандартна: «Проводяться навчання. Будь ласка, не наближайтеся. Вся інформація про подальший план навчань, буде передана, Силам Самооборони Акценія". Звичайно, всі вірили, дотримувалися протоколів, передаючи попередження торговим судам і змінюючи їх курс. Навіть, вимкнення транспортних ліній і прискорювачів, не викликало багато питань. Лише екіпажи, між системних транспортників обурювалися, для них, затримка це втрата грошей. Але ніхто, не намагався з’ясувати, що відбувається. Система не прикордонна, і ніколи не бачила бойових дій.

На борту Володимир Великий, панувала метушня і вирувало життя. Люди метушилися, займалися своїми справами, нікому не було діла, куди вони приїхали і навіщо. Пілоти поспішали в одну з кімнат для брифінгів, кожному польоту давали свої інструкції з опечатаними пакетами. Відкрити який, можна тільки спеціальною командою, стара, але робоча система.

Звичайно-ж, головною сильною стороною авіаносця, були пілотовані винищувачі. Також було багато дронів, як керованих, так і роботизованих. На Землі, пілоти були особливими воїнами, дорогими в навчанні, а їхні іграшки ще дорожчі. Але всі забувають, що це люди з певним складом розуму. Приймати рішення, на шаленій швидкості – це не те саме, що йти в магазин за хлібом. Швидкість, вас оточує безліч уламків, якщо не пострілів і ви маєте маневрувати, та виконувати завдання, переживаючи максимальні навантаження. Напевне тому, Ссатурнці вважались, найкращими пілотами, бо здатні пережити навантаження, які уб’ють землянина.

Генна інженерія в усій красі, та мерзенність землян, що вважають себе вищим. Раз вони чисті. Та вони теж мутанти.

На борту, була одна особлива палуба, з кімнатою для брифінгів з чорним бар'єром, захищеним закривавленим замком. Така собі поетична назва, для генетичної системи замикання. Багато людей навмисно проходили прямо поруч, просто щоб подивитися на нього, хоча б одним оком. Але всі вони йшли розчаровані, лише герметичні двері, які ніяк не відчинялися. Люди лише бачили воїнів, що проходили через них. Вони, просто дивина, адже їх оточувала аура, невідомості та таємничості. Люди схожі на кішок, навіть якщо їх вдарять по носі, цікавість тільки посилюється.