А в цей момент, коли в дружному колективі пожежників розповідали анекдоти, у школі Вальденфорісту творилися дивні події.
— Доброго дня, діти, – привіталася вчителька молодших класів Маркіза Мура, – Сьогодні ми з вами розглянемо тему «Пожежна безпека».
Один з другокласників – зайчик Вухань Сірохвостий випадково почув розмову шкільних забіяк – братів-вовчиків Вови і Мира з їхнім другом ховрашком Хрустиком.
— Я б хотів прославитись, – замріяно сказав Вова.
— Стати героєм, – відповів Мир.
— Я знаю, що ми можемо зробити, – усміхнувся Хрустик.
— Що?! – скрикнули братці.
— Я з вами погоджуюся, адже маленьким діткам не можна гратися сірниками. Усім відомо, що це дуже небезпечна затія, – почувши вигук, відповіла вчителька.
— Оу! Але ж ми вже навчаємось у другому класі. А таким дорослим хлопцям можна все, - мрійливо прошепотів Вова.
— Пограємося сірниками чи запалимо бенгальські вогні? – підморгнув ховрашок.
— У мене є набагато краща ідея. Ми підпалимо школу, а потім героїчно всіх врятуємо, – запропонував Мир.
— Що-що підпалимо? – перепитав його брат.
— Почнемо зі спортзалу. Думаю, диму і вогню буде на всю школу, – хитро примружився Хрустик.
***
Повернімося до тренування у пожежній частині.
— Починаємо! – оптимістично скрикнув Ноттен.
Кенгуру Кен жваво пострибав до дверей гаража, звідки готувалася виїхати пожежна машина. Кролик сидів за кермом, чому був дуже радий.
— Обережніше, не наїдь на мене. Будь-ласка, завертай уліво, – заволав вовк Челлі.
Поруч з молодим Оллі сидів черепах, який допоміг виправити курс.
— Дякую за допомогу, – промовив щасливий кролик Оль’єн.