Глава 11

Джесс

Ох, ранок іноді буває таким важким. Коли ти всіма силами пручаєшся пробудженню, і відкрити очі - це майже героїчний вчинок. А про те, щоб посміхнутися новому дню взагалі не може бути й мови. І справа зовсім не в атмосферному тиску, не в тому, що сьогодні субота або п'ятниця, а через те, що всередині, дуже глибоко, колючим їжаком ворушиться тривога, необхідність зробити щось, що негативно відіб’ється на стосунках з близькими. 

Девіда вже й слід прохолов, завів дружину і тут же опинився завалений справами. …А як же поніжитися в ліжку після нічних пригод? …Знову мені з його собакою гуляти. Плече після укусу дико ниє і те, що його немає поруч саме зараз мене дуже засмучує. В голові калейдоскопом проносяться обривки вчорашнього дня.

 ... Так ... стоп!

- Джоне!!! - і тут до мене доходить, що ж не так. Схоплююсь і щодуху біжу до кімнати сина. Ліжко порожнє! Тоді мало не стрімголов злітаю на перший поверх, але на кухні застаю тільки Уеса, якій повільно попиває свою ранкову каву.

- Ти знаєш, де Джон?

- І тобі доброго ранку, Джесс. Джон і Сем пішли разом з Девідом. Кессі спала, але після твоїх криків вже, мабуть, ні. Господи боже, що знову сталося? Що це за паніка на обличчі?

- Ритуал, - плюхнувшись поруч із ним, схвильовано хапаю його за руку і переходжу на шепіт. - Паршивець вліз мені в голову. Коли я вирушила в ліс, я не побачила звернених ліканів. Я не побачила Девіда в образі перевертня. Це був звичайний красунчик Девід в людській подобі. Ти ж розумієш, що це значить? Раніше я сотні разів бачила звернених ліканів: тебе, синів, Роя, когось зі зграї, навіть Девіда. Але ваша і наша природа влаштована так, що людина, побачивши перевертня, не може не відчувати паніки. Тому що споконвіку перевертні - це мисливці, а люди жертви. В нас закладено інстинкт жертви, навіть якщо ти бачиш свою улюблену дитину в шкурі звіра. Але найважче наблизитися до перетвореного альфи, навіть якщо ви чоловік та дружина. Для Девіда було важливо, щоб я поборола страх, щоб прийняла цю його суть з любов'ю. Ти знаєш, наскільки він честолюбний та принциповий. Ти ж сам мені говорив, що при проведенні такого ритуалу втручання бети категорично заборонено, інакше ритуал не буде зарахований і цей шлюб за ліканськими традиціями визнають фальшивим. Джон ніби плюнув в обличчя Девіду! Навіщо він це зробив? Як він не розуміє?! Адже якщо Девід дізнається ...

- Ми йому не скажемо, - загарчав, Уес невдоволено похитавши головою. - Ми не можемо підставити Джона. От вже ж нестерпний пацан! Я сам йому голову відкручу! Але альфа не повинен про це дізнатися! У нас й так проблем вистачає. Швидше за все незважаючи на те, що в душі він назавжди залишиться відданим Рою, Джон не збирався принижувати альфу, він зробив це заради любові до тебе. Не хотів, щоб його матуся відчувала зайвий стрес.

- А зараз я хіба не стресую?!

- Нинішня молодь занадто недбало ставиться до традицій нашого племені. Джон не надає величезного значення цьому ритуалу. Це турбота по відношенню до його матері. І він вважає себе досить дорослим, щоб не питати у тебе чи потрібна тобі ця турбота. Ось він так вирішив і зробив. І в цьому він теж викапаний батько! Ми збережемо це в таємниці. Ти знаєш, я вмію їх зберігати.

- А тебе що знову залишили за няньку?

- Ні, Девід дав мені одне доручення, - Уес презирливо скривився і на його обличчі пронеслися тисячі емоцій, - Я повинен поспілкуватися з цією ... з цією навіженою Роною. Пояснити їй чим вона займатиметься, показати місце роботи і таке інше. Чому саме я, не розумію?! 

- Що тут незрозумілого - ти вмієш знаходити підхід до ненормальних. Зі мною ти ж знайшов спільну мову, - намагаюся підбадьорити його посмішкою, але Уес занадто добре мене знає, його проникливий погляд не обдуриш, не проведеш і нічого не приховаєш.

- Ти це інша справа. ... Тебе ж не тільки витівка Джона хвилює? - міцніше стискає він мою похололу долоню. - Джесс? Це щось набагато серйозніше, правда? …Це буря.

Киваю і рвучко обіймаю, шукаючи заспокоєння.

- Не можу сказати, Уесе. Не можу перекласти на тебе ще й цей тягар.

- Серйозно? - різко відсторонивши мене від себе, схопивши за плечі, Уес вдивляється мені прямо в душу. - Ми стільки пережили разом з тобою, стільки таємниць зберегли. Я завжди був поруч, твоя сім'я була моєю родиною, я пішов зі зграї Девіда заради тебе, всі ці роки тебе прикривала моя спина і ти раптом не можеш розповісти?! Після смерті Роя я єдиний, кому ти довіряєш на всі сто. Я знаю це. Зі мною ти не боїшся здатися поганою, неідеальною, імпульсивною жінкою, яка здійснює помилки. Я знайомий з усіма твоїми тарганами та демонами. Я твоя совість, Джесс. Я твій найкращий друг.

- Знаю, милий, - давлюся сльозами і знову обіймаю, поклавши голову йому на плече. - Мені потрібно покинути територію зграї Девіда, щоб отримати конверт, який Рой залишив для мене. Девід мене не відпустить, для нього не вистачить ніяких аргументів. Ти його знаєш. ... Вся складність в тому, що саме цього й хотів Рой. Він не просто так залишив конверт своєму братові. З огляду на здібності мого покійного чоловіка і всі його таємниці, він знав не тільки про свою смерть, а й те, що я повернуся до Девіда. Не здивуюся, якщо він навіть знав про мою вагітність. Рою був добре знайомий характер Девіда, але він все одно задумав, щоб я втекла, порушила слово. Впевнена, в тому листі не слова прощання, там щось таке, що знову переверне моє життя ...

- Рой завжди передбачав і розраховував свої кроки наперед, але хоч би що він не робив - він робив це заради тебе. Він рятував тебе багато разів, Джесс. Можливо те, що ти знайдеш в тому конверті ще одна важлива підказка, - зітхнув Уес. - Потрібно ризикнути та поїхати. А після спробувати пояснити Девіду. Сподіваюся, його кохання вистачить, щоб зрозуміти тебе і знову пробачити. Підемо! - рішуче піднявшись, Уес схопив мене за руку, тягнучи в сторону своєї кімнати, де я здивувалася мало не до втрати свідомості. Розібравши нижню полицю своєї шафи, Уес кинув мені ... мої речі. А я ще думала, куди це поділися мої джинси кілька місяців тому.