Глава 2

Девід якраз роздавав вказівки своїм ліканам, що стояли на варті, охороняючи саме територію маєтку, коли позаду нього зупинилася Джесс в ніжно кремовій сукні до коліна, в білих туфлях човниках, перекинувши через плече такого ж кольору сумку. Чорне волосся заплетене в звичайну косу, а в зелених очах легка тривога, але цю тривогу зараз можна було помітити у всіх членів зграї. Джесс все ще була красива та струнка, хіба що груди стали більші та округлилися стегна, але на думку багатьох – це виглядало ще смачніше, та й сам Девід оцінив принади її фігури, яку трохи змінили роки та трійко дітей. Зв'язок з перевертнями за стільки часу змусив її організм перебудуватися, їй ще далеко було до стану зів’ялої квітки, але Джесс вже давно перестала звертати увагу якими поглядами її проводжають чоловіки. Ось і зараз один з ліканів відволікся, пропускаючи слова альфи повз вуха, задивившись на Джесс. Але одразу відскочив убік, лише почувши утробне гарчання закипаючого гнівом свого ватажка. Джесс помітила, що останнім часом Девід часто запускав процес трансформації, гальмуючи її на початковій стадії, випускаючи лише ікла й пазурі звіра. Та ще очі при цьому наливалися кров'ю, підкреслюючи його лють.

- Тобі подобається моя дружина, Пітере? - повільно рушив він на переляканого лікана.

- Давиде, ми з тобою ще не одружені, - на свій страх та ризик спробувала втрутитися Джесс, щоб допомогти бідоласі. Але тепер це вже не діяло, судячи з того, як глянув на неї Девід.

- Це формальність! - гаркнув він. - Кудись зібралася?

- З тобою. До Міни, - рішуче й сміливо підняла вона на нього свої очі, вчепившись в сумку. Складалося таке враження, що цього Девіда їй тепер доведеться дізнатися заново. Примружившись, він окинув її уважним поглядом, приймаючи звичайну людську подобу.

- Зрозуміло. Нав'язливі ідеї потрібно розвіяти. Сідай в машину, люба, - навіть його посмішки тепер стали іншими, хоча любов майже не бачила різниці. Джесс любила його навіть таким, зміненим, чужим та близьким водночас.

 - Пітера геть з моїх очей. Ейнісе, знайди ким його замінити. Я буду через годину, максимум через дві. Кессі зараз в будинку, її безпека мета номер один.

- Ти став запальним, - обережно зауважила Джесс, коли вони повернули на дорогу, що веде до міста.

- Хм, помітно? …Бо мою психіку немов через м'ясорубку пропустили, після я все це абияк зліпив, але вже не те, що раніше. Коханих втрачати боляче, чи знаєш, - метнувши на неї свій багатозначний погляд, Девід помітив, як тремтять її губи, тут же звернувши до узбіччя.

- Чому ти зупинився? Все ж нормально, - видихнула Джесс пошепки, але він вже дотягнувся до неї, взявшись цілувати нічого не пояснюючи. Тепер кожен раз він цілував її з такою жадібністю, наче в останній раз, немов це його єдине бажання перед смертю. - Девід, що відбувається? - увернувшись через деякий час, знову прошепотіла вона, ніжно кусаючи його за підборіддя. - Ти наче п'яний.

- Я теж все ще не можу звикнути до моєї реакції на тебе. Мій внутрішній звір отетерів від щастя, що ти знову з нами, тому я трохи не в адекваті. Не знаю коли це зміниться і чи мине. Ти навмисно сьогодні така красива? - його руки власницькі нишпорили по її тілу, стискаючи груди через тканину сукні, й легенько надавлюючи на низ живота. - Ну скажи, чому ти раптом вирішила, що той сон правда? Носій може виносити для альфи тільки одного спадкоємця.

- Я хочу, щоб мені це підтвердив лікар, - Джесс вперто стояла на своєму з трепетом заглядаючи в ці незвичайні сірі з чорним обідком очі, відчуваючи в ньому до болю рідного і в той же час незнайомого чоловіка. Хмикнувши, Девід знову виїхав на дорогу.

- За ці одинадцять днів ми з тобою навіть толком і не поговорили. Ми займалися любов'ю, лежали в обнімку, мліли в мовчанні, гуляли за руку, оповиті ейфорією і знову кохалися. Мене досі хитає від всіх цих почуттів, від твоєї ніжності, яка зійшла на мене наче лавиною. Але нам потрібно багато чого серйозно обговорити, Джесс.

- Наприклад ночі на молодика?

- І це в тому числі. Як щодо сьогоднішнього вечора?

- Ну, якщо ти не будеш лізти до мене цілуватися, то ми цілком здатні все обговорити і навіть прикинутися адекватними, - посміхнулася Джесс, кинутому на неї скоса погляду альфи.

- Ах, так це я заколотник ігрищ?! …Джесс, скажи, що ти до мене відчуваєш? - вмить зміненим голосом видавив Девід. Навіть якщо він вже сьогодні про це питав, він бажав чути це знову й знову. Це його заспокоювало. Тому що йому теж снилися жахіття, тільки він не кричав уві сні і не схоплювався з ліжка. Просто змушував своє похололе серце битися знову, переконавшись, що вона спить поруч, що вона нікуди не втекла, що вони знову разом.

- Я кохаю тебе. Це одночасно просто і так складно. Після всіх неприємностей і втрат, тепер ти моє повітря Девіде, і моя чорна діра. Моя відповідь і моя загадка. Я знаю твоє тіло, кожен твій шрам, кожну родимку, але в твоїй душі з'явилися темні плями, які я хочу вивчити і заповнити собою. Ти мені дозволиш?

Перш ніж відповісти Девід киває.

- Ти спеціально питаєш це таким сексуальним голосом, щоб я погодився на все на світі? …Ми розпишемось завтра. А на повний місяць, який настане через три дні, ти станеш моєю дружиною і за всіма традиціями ліканів.

- Ого! В перший раз такої пропозиції не надходило. Чому ти зважився на це зараз? Ти нарешті …відпустив Кетрін?

- Тому що зараз ти це витримаєш, ти вже досить давно живеш серед перевертнів. Там просто є один нюанс, ритуал, який юна Джесс навряд чи б пройшла, не на тих емоціях, що були тоді між нами, і не тоді, коли ... Рой був поруч. І тоді дійсно пам'ять про Кетрін була ще дуже свіжа.

- Але ж ти думаєш про неї й досі? – обережно поцікавилася Джесс.

- Я збрешу якщо скажу що ні. Але ці спогади спливають тепер так рідко. Про тебе я думаю набагато частіше.

- Завжди думав? Навіть протягом цих тринадцяти років, коли я була одружена з ... Роєм? Просто Уес говорив, що ти жодного разу про мене не питав, - Джесс притихла, помітивши, як заграв жовнами Девід. Скільки разів вона вже собі присягалася не згадувати при ньому Роя, але ні-ні та й зривалася.