Зміни не змусили себе довго чекати

У будинку Нелі панували тиша, мир і спокій. Сонячне світло м'яко проникало крізь вікна, лягаючи теплими смугами на підлогу та меблі. Після насичених останніх днів оселя ніби видихнула й занурилася в приємну домашню атмосферу.
Віка ще зранку поїхала до міста разом із подругою. Попереду було весілля, і дівчина хотіла знайти саме ту сукню, в якій почувалася б особливою. Її сміх і жваві розмови залишилися десь далеко за дверима будинку.
Молодший син сидів за столом у вітальні разом із Лізою. Вони старанно вчили англійську: хлопець читав нові слова, а Ліза терпляче виправляла вимову й допомагала запам'ятовувати правила. Час від часу з кімнати долинали окремі англійські фрази та тихий сміх.
Неля ж сиділа у своїй кімнаті й замислено переглядала речі у шафі. Після розмови про нову роботу вона все частіше думала про те якою буде її нова робота. Її гардероб був охайним і гарним, але більше підходив для повсякденного життя, ніж для ділової атмосфери великої компанії.
Вона провела рукою по кількох сукнях і блузках, а потім усміхнулася сама до себе.
— Схоже, час трохи оновити гардероб, — тихо промовила вона. Лізо, приглянеш за Вітею, я по магазинах!

— Добре, Нелю! Не турбуйтеся, у нас все буде гаразд. — вже кричала їй у слід Ліза.
Не відкладаючи рішення, Неля взяла сумочку, поправила волосся перед дзеркалом і вийшла з дому. Попереду на неї чекала приємна прогулянка магазинами та пошуки нового образу для майбутньої роботи в офісі. А за її спиною будинок продовжував жити своїм спокійним і мирним життям. Пройшовшись по вулиці, Неля й не помітила як до неї підійшла неочікувано ошатно одягнена пані, та сказала що їй її просили передати. Неля була трохи здивована, але не дуже... Так як після того випадку із зустріччю із Гедеоном, її вже майже нічого не дивувало, хіба що те, що на цей раз це була багата пані. "Іноді я собі думаю, що живу як у казці, мені передають кожен раз щось нове, та ще й зовсім незнайомі мені до цього люди. — Думала Неля.

– Скажіть пані, як вас звуть? – Запитала Неля. 

— Еллі, мене звати!

— А хто це вас просив передати щось мені, — трішки здивовано запитала Неля.

— Ваш хороший знайомий, той що вам допомагає, Гедеон!

— Цікаво, а чому на цей раз він сам не прийшов?

— Тому що ви відхилилися від своєї місії, та прийшла замість нього я, він передав вам від Бога дещо. Ви не перейматеся, я звичайна людина... Така як і ви!

— Це все набирає дуже цікавих обертів, оце так сюрприз! 

— Він був із вами поряд завжди, та ви не могли його почути, тому що були зайняті зовсім іншими справами, для вас є також ще одне попередження, та вибір лише за вами! 

— Яке саме? 

— Ви скоро самі про все дізнаєтеся, мене зможете знайти ось за цією адресою, — простягаючи руку подала їй клаптик паперу із вказаною адресою Еллі. На все добре вам, хай щастить! Ще зустрінемось! 

– Дякую, на все добре! — Забираючи невелику коробку із рук Елі, промовила Неля! 

Тепер їй раптом перехотілося йти по магазинах, її зацікавив вміст коробки: "Що там може бути? — думала вона. Я піду додому, повернусь та перевірю". Повернувшись додому, вона першим ділом зайшла у свою спальню, та відкрила коробку. На цей раз листа не було, лише один запис на білому листку, на якому було написано: "Не май жодних справ з Юрієм, і не влаштовуйся до нього на роботу! Іднакше будуть проблеми!" А під цим клаптем паперу із запискою, була книга - це була Біблія. Відкривши Біблію вона побачила вказівку яка була написана на першій сторінці книги: "Читай по одній главі вдень", і не забувай виконувати два моїх прохання". Твій найкращий Друг. 

— Мабуть, це просто збіг, — переконувала себе Неля. — А може, я просто надто багато про це думаю.
Пропозиція Юрія здавалася надто вигідною, щоб відмовитися від неї. Висока зарплата, хороші умови праці та перспектива кар'єрного росту виглядали значно реальнішими за незрозуміле застереження.
Проте глибоко в душі ворушився ледь помітний неспокій.
Того ж вечора Гедеон сидів на самоті біля вікна. За склом шумів дощ, а небо раз по раз розривали спалахи блискавок. Його серце було важким. Він знав, що людина має право вибору. Навіть коли Господь попереджає, остаточне рішення залишається за нею.
— Чому вона не послухала? — тихо прошепотів він.
У відповідь була лише тиша. Гедеон розумів: іноді люди проходять через випробування не тому, що Бог залишив їх, а тому, що вирішили йти власним шляхом. Та навіть тоді Господь не відвертається від них остаточно. Він продовжує чекати моменту, коли людина знову зверне свій погляд до Нього. Він думав про Нелю. Про її дітей. Про дім, у якому вони жили. Про відповідальність, яку вона несла щодня. «Як часто люди думають, що їхні рішення стосуються лише їх самих?» — розмірковував він.
Насправді ж кожен вибір схожий на камінь, кинутий у воду. Хвилі від нього розходяться далеко за межі того місця, де він упав. Одне рішення матері може змінити життя дітей. Один необережний крок батька може вплинути на ціле покоління. Йому було шкода Нелю. Не тому, що вона зробила помилку. Помиляються всі. Йому було шкода, що вона не зрозуміла головного: іноді Бог бачить те, чого людина побачити не може. Людина дивиться на зарплату, посаду і можливості. Бог дивиться на наслідки. Людина бачить двері, які відчиняються сьогодні. Бог бачить те, що чекає за ними через рік чи через десять років. Гедеон підвівся і підійшов до полиці зі старою Біблією. — Найважче в житті не почути Божий голос, — тихо промовив він. — Найважче повірити йому, коли він говорить не те, що ми хочемо почути. Його думки знову повернулися до родини Нелі. Сім'я була схожа на сад. Недостатньо одного разу посадити дерево — його потрібно доглядати щодня. Любов, довіра, мир і взаємна повага не з'являються самі по собі. Вони ростуть там, де люди готові жертвувати власними бажаннями заради тих, кого люблять. Світ часто вчить іншого. Він говорить: «Думай насамперед про себе». Але справжня сила людини проявляється тоді, коли вона здатна думати про інших. Гедеон знав: найбільше багатство Нелі — не гроші, не кар'єра і не зв'язки. Найбільшим багатством були люди, які чекали її вдома. Можна втратити роботу і знайти іншу. Можна втратити гроші й заробити нові. Але час, втрачений із рідними, ніхто не поверне. Він подивився у темряву за вікном і глибоко зітхнув.
Життя нагадувало йому довгу дорогу через густий ліс. Іноді людина впевнена, що знає правильний напрямок, але бачить лише кілька кроків попереду. Бог же бачить увесь шлях від початку до кінця. І саме тому справжня мудрість полягає не лише в тому, щоб приймати рішення. Вона полягає в тому, щоб визнати: не все в цьому світі людина здатна зрозуміти самостійно. Гедеон схилив голову в молитві за Нелю. Не за те, щоб її плани зруйнувалися. Не за те, щоб вона зазнала невдачі.
Він молився, щоб серед усіх життєвих голосів вона одного дня знову почула той тихий голос, який говорить до серця. Голос, що не примушує, не лякає і не кричить, але завжди веде людину до істини. Попереду Нелю чекали події, про які вона ще навіть не здогадувалася. І хоча зараз їй здавалося, що вона зробила правильний вибір, невидима битва за її долю вже почала набирати силу.