Розділ 6: Джинні та Гаррі

Сонце повільно піднімалося над обрієм, освітлюючи руїни Гоґвортсу м'яким ранковим світлом. Гаррі сидів на уламках каменю біля озера, втомлено спостерігаючи за тим, як велетенський кальмар лінивого витягує одне з своїх щупалець над поверхнею води.

Він почув м'які кроки позаду себе і відчув знайомий аромат квітів. Джинні. Його серце прискорило ритм, як це завжди бувало в її присутності.

"Привіт," - тихо сказала вона, сідаючи поруч з ним. "Я думала, що знайду тебе тут."

Гаррі повернувся до неї, вдивляючись у її обличчя, ніби намагаючись запам'ятати кожну деталь. Минулий рік розлуки здавався вічністю.

"Джинні, я..." - почав він, але слова застрягли в горлі.

"Шшш," - Джинні ніжно взяла його за руку. "Я знаю, Гаррі. Ти не повинен нічого пояснювати."

Вони сиділи в тиші деякий час, просто насолоджуючись присутністю одне одного. Гаррі відчував, як напруга останніх місяців починає повільно відпускати його.

"Я так сумував за тобою," - нарешті промовив він. "Кожного дня, кожної хвилини. Думка про тебе... вона давала мені сили продовжувати."

Джинні міцніше стиснула його руку. "Я теж сумувала за тобою, Гаррі. Було так важко... не знати, де ти, чи ти в безпеці. Але я завжди вірила, що ти повернешся."

Гаррі повернувся до неї, їхні погляди зустрілися. В очах Джинні він побачив всю ту любов і підтримку, які вона завжди давала йому.

"Джинні, я знаю, що попереду на нас чекає багато роботи з відбудови. Але... я хочу, щоб ти знала, що ти - моє майбутнє. Ти - те, заради чого я боровся, те, про що я мріяв всі ці місяці."

Очі Джинні наповнилися сльозами. "Ох, Гаррі..."

Вона нахилилася вперед, і їхні губи зустрілися в ніжному поцілунку. Це був не пристрасний поцілунок закоханих підлітків, а щось глибше - обіцянка майбутнього, сповненого любові та надії.

Коли вони нарешті відсторонилися, Гаррі відчув, як щось всередині нього ніби встало на місце. Вперше за довгий час він відчув справжній спокій.

"Після всього цього часу?" - "Завжди." - Северус Снейп

"То що тепер?" - запитала Джинні, притулившись до його плеча.

Гаррі обійняв її за плечі, вдивляючись у горизонт. "Тепер... тепер ми будуємо наше майбутнє. Разом."

Вони сиділи так, обіймаючись і дивлячись, як сонце піднімається все вище, освітлюючи новий день і нове життя, яке чекало на них попереду.

Сонце вже піднялося високо в небо, коли Гаррі та Джинні нарешті вирішили повернутися до замку. Вони йшли повільно, тримаючись за руки, насолоджуючись кожним моментом возз'єднання.

"Знаєш," - почала Джинні, легенько посміхаючись, - "мама буде в захваті, коли дізнається, що ми знову разом. Вона завжди мріяла про те, щоб ти офіційно став частиною родини Візлі."

Гаррі відчув, як тепло розливається в його грудях при згадці про Молі Візлі. "Твоя мама... вона завжди була для мене як рідна. Вся ваша сім'я..."

Він замовк, згадавши про Фреда. Джинні міцніше стиснула його руку, розуміючи без слів.

"Ми пройдемо через це разом, Гаррі," - м'яко сказала вона. "Біль не зникне, але ми навчимося жити з ним. І будемо пам'ятати всіх, кого втратили, з любов'ю."

Гаррі кивнув. "Ти права. І я хочу бути поруч з тобою і твоєю родиною в ці важкі часи."

Вони підійшли до входу в Великий Зал. Звідти доносилися голоси - люди вже почали збиратися для сніданку та обговорення планів відбудови.

"Перш ніж ми увійдемо," - сказав Гаррі, зупиняючись, - "я хочу, щоб ти знала ще дещо."

Джинні подивилася на нього з легким здивуванням. "Що таке, Гаррі?"

Він глибоко вдихнув. "Я знаю, що попереду на нас чекає багато роботи. Відбудова замку, допомога тим, хто постраждав... Але я також думаю про наше майбутнє. Про те, ким я хочу стати."

"І ким же ти хочеш стати?" - м'яко запитала Джинні.

"Я... я думаю, що хочу хочу закінчити навчання а потім стати аврором," - відповів Гаррі. "Продовжувати боротися зі злом, захищати невинних. Це те, що я вмію робити найкраще."

Джинні усміхнулася, в її очах заблищали сльози гордості. "Я знала, що ти це скажеш. І я підтримую тебе, Гаррі. Повністю."

Вона на мить задумалась, перш ніж продовжити. "А я... я думаю про повернення до Гоґвортсу, щоб закінчити навчання. А потім, можливо, спробую себе в професійному квідичі."

Гаррі широко усміхнувся. "Ти будеш неймовірним гравцем, Джин. Я в цьому впевнений."

"Щастя можна знайти навіть у темні часи, якщо не забувати увімкнути світло." - Албус Дамблдор

Вони стояли там ще мить, дивлячись один одному в очі, розуміючи, що попри всі труднощі, які чекають попереду, вони зможуть подолати їх разом.

"Ну що, ж, ходімо?" - запитала Джинні, киваючи у бік дверей Великого Залу.

Гаррі кивнув, відчуваючи, як його наповнює рішучість. "З тобою поруч - я готовий до всього."

І вони разом увійшли до Великого Залу, готові зустріти нове майбутнє, яке вони будуватимуть разом.