Історія кохання

Це була звичайна історія кохання. Вона почалась з незграбності та випадково пролитої кави, а вилилось у щире та світле почуття. Давайте поринимо у цю історію.  

*** 

Звичайний день як і тисячі до цього. Такий же сірий, наповнений буденністю. Юнгі, як завжди, перед роботою заходить в кав’ярню “Мірід”. Там смачна кава, що хоч якось може покращити день.   

• Фільтр з собою, будь ласка, - промовляє чоловік молодій дівчині і краєм свідомості відзначає, що це напевно новенька.  

Він розраховується і відходить трошки в бік, до місця видачі замовлень. Людей помірно, як завжди в цей час. Більшість беруть замовлення з собою, щоб поласувати напоями на роботі або по дорозі на неї, але є і ті, хто вже сидить за столиками з друзями та голосно сміється. Юнгі затримується на одному з таких  трошки довше ніж на інших відвідувачах. Той хлопець сидить на високому стулі біля виходу, має світле волосся, яке знаходиться в безладі, повні губи, акуратний ніс та великі очі, які зникають від щирої посмішки. Навколо нього так і літає  ця світла, тепла аура.  

“Чарівний" - саме таке слово виникає дивлячись на нього.  

• Ваше замовлення - доринає зліва, і Юнгі одразу перемикається на свою каву. 

• Дякую, гарного Вам дня. 

• Навзаєм! 

Взявши свій стаканчик з гарячою кавою чоловік поспішив на вихід. Та тільки варто йому було дійти до того хлопця, як почувся голосний скрипучий звук і наступне, що відчув Юнгі, це більш насичений запах кави, щось гаряче на грудях і сильну хватку на руці. 

• Боже, я вибачаюсь! Все сталося так швидко! Пробачте, я не хотів! - хлопець став рівно, відпустив руку та схопивши серветки став витирати пляму на білій сорочці. 

Юнгі був спантеличений цією ситуацією, його мозку знадобилось трохи більше часу, щоб зрозуміти ситуацію: хлопець, щоб уникнути падіння зі стула, інстинктивно схопився за руку незнайомця в якій був стакан з кавою. Тепер в чоловіка зіпсовані сорочка, кава і настрій.  

• Все добре, - трохи роздратовано відповів Мін та відступив на крок. - Цим ситуацію не виправиш, краще потурбуйтесь про себе, на Вас теж кава потрапила. 

Чоловік кивком голови показав на руку незнайомця і розвернувшись пішов геть з кав’ярні.   

*** 

• Боже, Техьон, він тепер мене ненавидить! - Чімін сидів поклавши голову на стіл і вже хвилин 5 причитав з приводу ситуації яка сталася нещодавно.  

• Так, Пак Чімін, заспокойся! - сказав друг, легко стукаючи по столу. - Яка вірогідність, що ви знову перетнетесь? Та і якщо таке трапиться, то ви обидва дорослі люди. Запропонуй йому оплатити хімчистку чи купити нову каву і забудь. Це ж все сталося не навмисно і він повинен це розуміти... 

• Ууууу - простогнав жалібно той у відповідь. 

• Чімін? Це ж було випадково?  

• Майже? - хлопець підняв голову і винувато глянув на найкращого друга. - Зрозумій мене правильно! Я не хотів розливати його каву і псувати сорочку! Насправді, план був тільки вронити гаманець перед цим красенем, щоб він допоміг підняти і ми познайомились. Але моя незграбність вирішила інакше. Ааааа, тепер мені точно з ним не познайомитись. - під кінець своєї сповіді хлопець знову застогнав і опустив голову на стіл. 

• Тааа, не знав про твою відчайдушність. - Техьон був шокований, бо це вперше за майже 5 років їх дружби. 

• Ти ж знаєш, що він виглядає як 100% мій тип. Я його вже бачив тут раніше і не міг упустити цей шанс. Ах, краще б подумав про це більше і може не вийшло б такої ганебної ситуації! 

• Ну, він не виглядав як той, що зненавидів тебе. Думаю, він зрозумів, що це було випадково і просто поспішав по справах. Він навіть помітив, що кава і на тебе потрапила. Це можна зарахувати за прояв турботи.  

• Думаєш? Це видається просто ввічливістю.  

• Повір моєму досвіду організатора весіль. Так і зароджується справжнє кохання. 

*** 

Наступна їх зустріч відбулась неочікувано для обох.  Юнгі гуляв зі своїм собакою в парку біля дому. Холлі завжди був спокійним та слухняним та цього разу зірки не зійшлись.  Варто було Міну відволіктись на телефон і послабити хватку на повідцю, як відчув, що той висковзає з рук. Не встигнувши швидко зреагувати, чоловік піднімає голову і бачить як Холлі вже відбіг доволі далеко.  

• Холлі, до мене! До мене! - він встав з лавочки та побіг за собакою.  

Така не типова поведінка вірного улюбленця змушувала тривожитись і панікувати. 

• Холлі, до мене, хлопчик! - кричав Мін не помічаючи як інші люди на нього озираються. Зараз важливо було тільки знайти його.  

Не встигла паніка повністю заволодіти чоловіком, як той, зупинившись віддишатись, помітив Холлі в обіймах незнайомця. І що дивно - пес виглядав задоволеним і щасливим, хоча, як і його господар, не любить зайвих контактів, особливо від незнайомців.  

• Холлі! - викрикнув Юнгі.  

Улюбленець одразу повернув до нього свою голову і заматилявши хвостом побіг до господаря.  

• Маленький негіднику, більше ніколи так не роби! - після радісний обіймів і поглажувань  відругав собаку Мін.  

• Перепрошую, - раптом прозвучало збоку, що привернуло увагу обох, - Ваш пес прибіг до мене, я як раз хотів перевірити номер на нашийнику, щоб зателефонувати, та ... О це Ви?  

Чімін з подивом впізнав того красеня з кафе і намагався непомітно поправити одяг та зачіску, щоб хоч з другої спроби скласти приємне враження. 

Для Юнгі ця зустріч теж була несподіванкою. Він зовсім не очікував зустрітись тут з ним.