Розділ 11

Глибока ніч. Південні ворота. Високий худорлявої статури чоловік повільним кроком підходить до захисного щиту Сейрейтею, створеного Капітаном Мікасою. Він підносить засмаглу долоню, торкається межі магічного щиту, та заплющує очі. За мить магічний купол починає покриватися іржею та цвіллю. Через хвилину на ньому з'являються тріщини, глибокі дефекти. І враз щит розсипається на мільйони маленьких частинок, подібних до попелу. 

Чоловік, без жодної емоції на обличчі, впевнено заходить на територію континенту. Він не оглядається довкола, немовби чудово знає, куди прямує. У темноті перед ним виринають фігури озброєних офіцерів, на обличчя котрих він навіть не звертає увагу. Кидається з усіх ніг. Зі швидкістю весняного вітра стилетами розрізає противникам сонну артерію на шиї. Переможно крокує далі порожніми нічними вуличками.

Завертає у квартал мирних жителів. Торкається крони дерева біля одного з домів. Дерево стає засохлим та скидає все листя додолу. На шум виходить перелякана жінка із свічкою в руках. Він хапає її за руку, а свічку підкидає на дерев'яну покрівлю. Дах починає горіти. Жінка перетворюється на стареньку. Вона дивиться на свої зморщені руки та починається кричати. 

Сивоволосий чоловік крокує далі. Позаду лишається пожежа та убиті офіцери. Він виходить на основну вулицю, що веде до Будівлі Ради Капітанів. У відстані сантиметр від своєї вилиці долонею ловить гостре лезо клеймора. Різким рухом кидає його вперед, у темряву. Капітан Ілі хапає зброю двома пальцями правої руки та виходить під світло місяця. 

– Даремно ти прийшов на мій континент, – вона щурить очі та з-під лоба дивиться на ворога. Різким рухом відкидає у повітря винного кольору кімоно із золотими вставками на рукавах та подолі – символ правлячої родини. Кімоно враз займається яскравим вогнем. Капітан дістає свій нодаті та встає у позу для нападу. 

– Я чув про тебе, Капітаншо, – уста розтягуються у хитрій усмішці. – Каже люд, що ти – найсильніша з тутешніх бійців. А ще кажуть, – він зробив коротку паузу. Густа сива брова потягнулась угору, – що ти прислуговуєш, мов собака, деспоту та тирану. 

Від люті Капітан Ілі міцно стисла зуби та нодаті в руці. Її біляве волосся перетворилось на жовто-гаряче, а потім і взагалі почало горіти вогнем. Довкола тіла, мов оболонка, з'явився шар екстремально теплого повітря. Сивоволосий чоловік став зосередженим. Він підняв із дороги маленький камінець та кинув у суперницю, однак камінь згорів, навіть не торкнувшись Ілі. 

– Тож ти успадкувала силу свого діда, – із хитрою усмішкою мовив він. – Що ж, це буде цікаво. Я ніколи не бився з магами вогню.

Капітан Ілі одним легким жестом запустила клеймер у суперника. Цілилась у чоло, але чоловік встиг перехопити зброю за міліметр до своєї плоті. У його руках дорогий метал клеймеру заіржавів та розсипався на друзки. 

Ілі підстрибнула у повітря, додаючи кілька метрів відстані між ними за одну секунду. Вона бажала нанести прямий вертикальний удар зверху вниз, але чоловік відхилив тіло назад. Стилет він спрямував у серце Капітану, коли її обличчя опинилось навпроти нього, але захисна вогняна оболонка не дозволила навіть наблизитися до її шкіри.

Діагональний удар знизу вгору – Ілі не розгубилась і продовжила нападати. Однак чоловік майстерно ухилявся від кожної її атаки. Класичний січний удар по діагоналі від плеча до протилежного стегна, діагональний удар зверху вниз, спрямований у скроню, класичний січний удар по діагоналі від плеча до протилежного стегна – Капітан використала більшість свого бойового арсеналу. Кожної з цих атак навчив її батько – майстер боротьби на мечах, але цього було замало, щоби нанести ворогу хоча б одну подряпину. 

Капітан змінила основну стійку – меч утримувала двома руками на рівні живота, спрямувавши кінчик в очі супротивнику, на агресивну – підняла меч високо над головою. Зробила чергову атаку та досягла успіху – вибила стилети з рук чоловіка. Зброя відлетіла на кілька метрів у бік. 

Суперник кинувся до стилетів, але враз зупинився. Без єдиного руха рукою Ілі змусила зброю зайнятися синім вогнем. 

– Отже, ти сильніше, ніж мені здавалося із самого початку, – чоловік поморщив ніч та став більш серйозним. – Не кожен маг вогню володіє синім полум'ям. Воно вимагає неабиякого контролю. А ще, – він зробив коротку паузу, – воно свідчить про жорстокість. 

– Як може бути не жорстким маг, який розрубив навпіл цілий континент людей? – Капітан Ілі розфокусувала погляд, пригадуючи гору трупів під ногами десять років тому. Її спина взялась сиротами. – Я повторюсь: ти даремно прийшов на цей континент. 

Кожне слово вона промовила із особливим акцентом. В очах блимнув вогник агресії. Із усієї швидкості Ілі кинулась на суперника, бажаючи нодаті розірвати йому сонячне сплетіння. Сивоволосий маг схопив однією рукою лезо, блокуючи удар. Вона намагалась вирвати свою зброю, але фізична сила ворога перевершувала її власну. Поглянувши в розширені зіниці Ілі, він стис лезо ще сильніше і воно розсипалось. 

Засмагла рука схопила тонку біляву шию. Капітан жахнулась: ворог руйнує вогняний захист та має доступ до її плоті. На чолі Ілі з'явились краплі поту. Вона схопила руку, що стискала її шию, вдихнула велику кількість повітря ніздрями та видихнула яскраво-червоне полум'я на обличчя ворога. 

Капітан вирвалась із сталевої хватки та почала часто дихати. Суперник руками торкався вогню, намагаюсь знищити її магію. 

Враз на дахах будівель, на деревах вона побачила із сотню озброєних, вдягнених у чорне, із закритими обличчями, людей. Суперник підніс угору обпечену руку та всі ці люди кинулись із зброєю на Капітана. 

Зіниці Ілі розширились. Вона встигла тільки покрити вогнем кожну ділянку свого тіла та змінити забарвлення полум'я: воно стало блакитним. Та жоден меч ворогів не торкнувся її. 

Із неба почались падати до болі знайомі пелюстки сакури. Усі заворожено дивились на це, зупинившись за крок до Ілі. У неї з'явився Капітан Бякуя – одягнутий у все біле. Він розвів руки і кожна пелюстка перетворилась на гостре лезо катани, пронизуючи серце нападників.