Розділ 10

Друга церемонія рейтингу зібрала більше глядачів, аніж перша.

Новина про потраплянку встигла пройти палацом, ринком і, за словами Наї, кількома столичними чайними. Уздовж галерей академічного саду стояли придворні, викладачі й родичі кандидаток. Мені хотілося сховати золоту стрічку під накидкою, але пані Елара особисто перевірила, чи всі провінційні кольори видно.

— Рейтинг відображає навчання, — нагадала Амелія перед початком. — Він не визначає особисту цінність учениці й не зобов’язує імператора до вибору. Кандидатки, які дозволять зовнішній увазі вплинути на поведінку в класі, отримають додаткові заняття з дисципліни.

Погляд ректорки пройшовся по глядачах. Кілька людей відступили від огорожі ставка.

Лотоси розкривалися за чергою від найнижчого результату. Моє ім’я пролунало першим.

Бутон відірвався від води, піднявся на короткому стеблі й повільно розгорнув три темні пелюстки. По краях пробігла золота смуга. На табличці з’явилося число тринадцять.

Практичні бали не витягнули мене з останнього місця. Пожежа, низькі оцінки з етикету й порушення на ринку зробили свою справу.

Останнє місце цього разу принесло полегшення. Я промовчала, щоб знову нікого не образити.

Тавія піднялася на десяте місце. Ная — на шосте. Лісандрин лотос розгорнув одинадцять вишневих пелюсток і знову став найбільшим.

Після рейтингу магістр Ован вийшов до Кристала, встановленого на постаменті біля ставка. Зазвичай він лише підтверджував, що магічні показники кандидаток залишаються стабільними. Сьогодні прозора поверхня засвітилася раніше, ніж він її торкнувся.

Золота лінія з мого лотоса потягнулася через воду.

— Пані Коваль, підійдіть до Кристала, — наказала Амелія. — І цього разу торкайтеся лише тоді, коли скаже магістр Ован.

Я вийшла на кам’яний місток. Кристал нагрів повітря, і над ставком з’явився знайомий світловий сувій.

Магічний контур сформовано. Дар: гармонізація. Сумісність із золотим полум’ям: дев’яносто шість часток.

Шепіт у галереях перетворився на гул.

— Це багато? — запитала я Ована, хоча гул у галереях уже дав відповідь. — Наскільки взагалі високо може піднятися цей показник?

— Це найвище підтверджене значення за весь час існування Кристала Пелюсток. Теоретичної межі в записах немає.

— Воно може зменшитися до чогось менш історичного?

— Сумісність змінюється разом із контуром, але зазвичай не більше ніж на дві-три частки. На диво розраховувати не раджу.

— Тобто мої три пелюстки нічого не змінюють.

— Рейтинг і сумісність вимірюють різне, — відповіла Амелія. — І надалі академія оцінюватиме тільки ваші знання й роботу.

Лісандра стояла біля свого лотоса. Обличчя її було спокійним, однак я вже вміла бачити напруження в тому, як нерухомо вона тримала плечі.

До містка підійшла принцеса Мірена — покровителька академії, яку я досі бачила лише здалеку. Вона була схожа на Адріана з офіційних портретів, розвішаних у навчальних залах: такі самі бурштинові очі й темно-золотаве волосся. Сам імператор на портретах здавався неприємно бездоганним.

— Дев’яносто шість, — повільно промовила принцеса, розглядаючи мене без сорому. — Мій небіж буде зацікавлений, навіть якщо зазвичай уникає розмов про Сезон.

— Передайте його величності й другу частину новини: у рейтингу я тринадцята. Можливо, це врівноважить враження.

У галереї хтось пирхнув. Мірена не образилася.

— Гадаєте, чоловіки читають рейтинги уважніше, ніж магічні пророцтва? Ви покладаєте на них надто багато надій.

— Це не пророцтво, — втрутився Ован. — Лише показник безпечної взаємодії двох контурів.

— Чуєте? — Я повернулася до принцеси. — Це лише означає, що ми можемо безпечно стояти поруч. До великого кохання показникові бракує кількох суттєвих пунктів.

Мірена усміхнулася.

— Пані Коваль, при дворі безпечно стояти поруч із людиною — уже неабияка перевага. Решту пунктів можна перевірити згодом.

Вона відійшла до ректорки. Церемонія завершилася, але глядачі не розходилися. До кандидаток підходили родичі, слуги приносили квіти й листи. Біля мене зібралися люди, яких я не знала. Хтось хотів представитися, хтось — запросити на чай, одна пані запитала, чи правда, що у моєму світі жінки носять чоловічі штани.

Ная спробувала мене врятувати, проте її рішуче перехопила власна тітка. Тавія розмовляла з батьком. Я відступала до краю саду, чемно відповідаючи й намагаючись не переплутати титули.

— Пані Коваль має термінову зустріч із магістром портальної служби, — пролунав поруч голос Ріана. — Боюся, навіть найцікавіші запитання доведеться відкласти.

Він з’явився між мною і двома особливо наполегливими придворними. Не торкаючись, показав напрямок до бічної галереї.

— Перепрошую, — сказала я гостям. — Портали не люблять чекати.

За колонадою було порожньо. Ми пройшли до невеликого внутрішнього двору, де шум церемонії став глухим.