Розділ 15

     Другий тиждень свинцево-сірі хмари, штовхаючись високо в небі, проливаються холодним дощем. Вода, підхоплюючи сміття і дрібне каміння, стрімко несеться вузькими жолобами, що виходять за межі кам'яного міста. Городяни, прикриваючи голови капюшонами, поспішають у своїх справах. Жодні примхи природи не здатні порушити звичний спосіб життя.

     Після від'їзду Максайта я ходила немов у тумані. Апатія, відсутність апетиту і безпричинні сльози до остраху лякали Єсею. Дівчина, припинивши нормально харчуватися і відпочивати, усюди слідувала за мною тінню. А перервала все це неподобство Грея, боляче вкусивши мене за... за попу. Тепер душевні терзання відійшли на інший план. А ось укус, що повільно гоїться і переливається неблагородною синявою, обговорюється при будь-якій спробі присісти. Двічі на день Єся промивала неглибокі ранки, засипаючи їх спеціальним порошком для швидкого загоєння. Януарій, дізнавшись, чому на заняттях я стою, довго реготав. Через деякий час, заспокоюючись і дивлячись на мене, знову заходився тривалим гучним сміхом. Я не ображалася, прекрасно розуміючи, що, перебуваючи у нас і займаючись моїм навчанням, Лу відволікався від рутини. Ось тільки Єсенії не сподобалося насміхання настільки, що вона, не стримавшись, облила недоторканного холодною водою.Ця картина і зараз стоїть перед очима: рішуча невисока дівчина з ковшем у руках і кремезний чоловік, по обличчю якого стікають цівки води. Ось так, незважаючи на те, що ця дія могла класифікуватися як замах на недоторканне обличчя храму, подруга відстоювала мою честь. Стримати посмішку, дивлячись на розгубленого посередника богів, було вельми проблематично. А через якийсь час, на кухні біля печі, де підсихали речі, ми розпивали гарячий трав'яний настій, сміючись один над одним. Уже біля порога Лу клацанням пальців досушив на собі одяг і однією посмішкою позбавив мене всіх наслідків укусу парнокопитного психолога. Додавши наостанок: «Розлука – це тимчасовий перепочинок, що дає можливість зрозуміти і прийняти обставини повною мірою. Не витрачай час на печаль, жаль і жалість до себе. Відсторонися, озирнися, придивися, що відбувається навколо, бо можеш упустити головне, картаючи себе за халатність».

     Одного похмурого ранку я звернула увагу на зміни, які відбулися з життєвими потоками моєї безстрашної захисниці. Раніше щільно сплетені нитки роздвоїлися, ослабли й опустилися. Спроби впливати на них, як робила раніше, результату не принесли, а це могло свідчити лише про одне — швидке народження дитини.

     Норглеон, навчаючи мене, постійно повторював: «Не все у владі потоків, ти не завжди зможеш в'язати вузли, заліковувати рани, живити тіло енергією. Іноді варто відпустити ситуацію, давши можливість розвинутися їй за задуманим Богами сценарієм. І я зараз говорю не тільки про згасаючі іскри душі. Твій дар — це допомога. Ти повинна навчитися бачити, коли втручання буде зайвим, непотрібним».

     Зачаття, виношування і народження малюка для жінки визначені природою - тут я безсила. Зате переплітати, зміцнювати або живити нитку енергією цілком можливо, що, власне, час від часу й робила, щоб крихітка не з'явився на світ раніше терміну. Тепер усе лише у владі матінки природи і місцевої акушерки Гапії. Потрібно йти на уклін і домовлятися про рододопомогу. Особистість вона малоприємна, але справою володіє, досвіду та й знань у неї більше, ніж у мене. А мешкає ця колоритна особа на іншому кінці міста. Дама вона балувана. Перш ніж просити про послугу, потрібно з'явитися особисто для приватної розмови. Приватно-платної, я б сказала, розмови. Після отримання завдатку, Гапія щодня буде нас інформувати, де її можна відшукати і куди висилати екіпаж. Так-так, саме екіпаж, пішки такі «важливі» люди не ходять.

     Одного разу на ринку, купуючи крупу, почула розмову між заплаканою дівчиною і чоловіком похилого віку. Дівчина хотіла позбутися небажаної вагітності, прийшовши по трави на торжище. Чому сюди? Тому, що тут можна з-під прилавка купити будь-які трави недорого. От тільки гарантій ніхто не дасть на те, що ви купуєте. Зате дешево, а за окрему плату ще й рецептом обзаведетеся. Думаю, чоловік став випадковим свідком страшної покупки і просто не захотів пройти повз чужу долю. Він говорив про багато речей, заспокоюючи, переконуючи, обнадіюючи. «Діти — наше майбутнє, пам'ятай про це, не забуваючи й минулого. Скільки зла було створено з волі тих, хто нехтував навіювати істини. Твій чоловік дурний, якщо не в змозі прийняти дар життя. Пам'ятай, посудина — ти, лише від тебе залежить, чи відкриються його очі світлу, чи він залишиться в темряві. Діти повинні рости в любові, розумінні. Вони не повинні відчувати на собі гнів батька, нездатного захистити свою жінку, нездатного оберігати її. Трави, які ти хотіла придбати, не виженуть плід із утроби, а лише скалічать життя, що тільки-но розвивається. Ти хочеш приректи кровинку на таке існування?» — на останньому реченні голос його здригнувся. Виникло відчуття, що він просив за себе, хотів уберегти її від помилки, яку зробив у минулому. Дівчину цю після я зустрічала при храмі з величезним животом і щасливою посмішкою на обличчі. Вважаю, вона зробила вибір. Правильний вибір. Вибір, гідний лише сильної духом людини.

     Важкі краплі, не припиняючи, стукають по даху, б'ються в скло, розлітаючись на дрібні бризки. Нечисленні перехожі, перестрибуючи калюжі, поспішають у своїх справах. Кам'яною бруківкою, розбавляючи монотонний шум дощу, проносяться карети. Стерши сонечко, намальоване пальцем на запітнілому від дихання вікні, пішла збиратися. Кілька хвилин тому принесли відповідь на записку, надіслану ще вчора ввечері. Гапія призначила час і місце зустрічі. Йти далеко, а спізнюватися не можна. Вклавши в просторову кишеню мішечок із грошима, документи, що підтверджують особу мою та Єсенії Аюнар, а також узяла копію договору про найм, що дає право втручатися в долю дівчини. Накинувши на плечі важкий плащ, відчинила вхідні двері, зробивши крок у сирий день.