Розділ 13

     За вікном розігралася хуртовина. Дрібні, колючі сніжинки, піддавшись поривам вітру, витанцьовували ритуальний танець, закликаючи холодну пору затриматися, огорнути околицю в біле простирадло. Незвично спостерігати за звичайною зимою, що відбувається в місці, якого немає на жодній карті Землі. Край, де мешкають різні раси, які живуть за своїми правилами і законами, покладаються на богів, довіряючи їм свої обітниці, порушити які рівноцінно смерті. Величезна незвідана територія, де самому можна загубитися так, що й не згадаєш, хто ти і звідки. Не знаю, якому з богів підносити подяки за те, що на моєму шляху є ті, кому можна довіритися. Не зустрінь їх, навіть не уявляю, наскільки сумною могла скластися моя доля.

     Суєта язичків полум'я, тріск сухих полін і іскорки, що розлітаються в каміні, трохи абстрагують від чужої долі. Учора, як і обіцяла, нас покинула Рімарія, вирушивши в подорож. Вона встигла розповісти мені кілька барвистих легенд про жителів океану, що розділив два континенти, і Пустку. Наостанок я поставила їй запитання, яке крутилося на язиці вже довгий час. От тільки вимовити його в мене не вистачало сміливості. Звідки взялася ця сміливість саме зараз — не розумію. Усі ми від природи допитливі. Якщо з'являється можливість підглянути за чужим особистим життям, ми, озираючись, червоніючи і соромлячись, нахиляємося до замкової щілини.  Недобре — подумають свідки нашої зухвалості. Звісно, недобре — погодимося ми, заскочивши когось іншого за чимось схожим. Але чому б і ні — скажемо собі, не пропустивши нагоду поспостерігати. Адже це дозволяє потай обурюватися дивними діями оточуючих, порівнювати, знаходячи у себе більше позитивного і обговорюючи їхні недоліки. Така вже наша природа, і втриматися від цього — завдання не з простих. Навіть перебуваючи голяка на безлюдному острові, ми обов'язково замислимося над тим, що в подруги по нещастю листя на імпровізованому ложі набагато м'якше за наше, хоча його й зірвали з однієї пальми. Бажання мати краще і більше, ніж у знайомого чи незнайомого, штовхає на сумнівні подвиги. Якщо хтось вирішить, що це не про нього і він не такий, то брехня самому собі набагато небезпечніша, ніж визнання власних слабкостей. Це я веду до того, що іноді не варто ставити запитання, до відповідей на які ви можете бути не готові. Так сталося, коли я запитала в Таї про її батька.

     Маленька Рі народилася раніше встановленого терміну. Через це її магічні здібності проявилися досить пізно і лише після трагічної події, свідком якої вона стала. У вампірів, що належать до вищої касти, складна ієрархія й особливе ставлення до жінок. Пари для створення сім'ї підбираються таким чином, щоб діти, які з'являться згодом, володіли одним видом магії. Усі чудово розуміли, що молоді, не знайомі раніше, у своїй більшості можуть не зійтися як подружжя. Для цього й існувала обітниця, що дозволяла після народження двох магічно обдарованих нащадків жити так, як їм заманеться, або як домовляться за них старші родичі. Вампіри — одна з небагатьох рас Плуани, у яких у парі з іншою расою народжується мішанець, який найчастіше успадковує сильні сторони обох батьків. А таких бояться, цураються і ніколи не приймають у сім'ю, виганяючи разом із матір'ю. Ні-ні, Рі не була напівкровною, вона якраз зачата і народжена від високородних. Ось тільки її мама не встигла досягти того віку, коли дар, вступаючи в повну міць, наповнює собою тіло, допомагаючи сформуватися силовим потокам. Тепер уже ніхто не пояснить, чому тур Властін вирішив знехтувати своєю обіцянкою, дозволивши собі вступити в близькі стосунки з дівчиною, тим самим зруйнувавши тендітний магічний потік, що лише починав народжуватися. Від зв'язку в законному шлюбі, руйнуючи всі домовленості, з'явилася маленька чорнява Римарія, позбавивши назавжди свою маму можливості володіти магією. Це лише здогадки і підрахунки Таї, а ось те, що коїлося в закритому будинку на околиці далекого міста Пелш, вона витягла з куточків своєї пам'яті. Незрілість, обірвані нитки дару і страх перед чоловіком не дозволили народити другого малюка, тим самим позбавивши себе товариства тура Властіна. Лише народивши двох дітей, пара могла далі жити, як заманеться. Ось тоді підступний чоловік і придумав, як йому, не дочекавшись другого спадкоємця, звільнитися від дружини. Тільки не розрахував одного: страх матері за свою крихітку перевищував страх перед вампіром. Тому вкорочувати собі життя, як хотів тур, жінка не збиралася. Тая чітко пам'ятає день, коли не змогла відшукати матір. Того дня дівчинка усвідомила, що єдиної рідної душі більше немає в цьому світі, але продовжувала сподіватися і шукати, вважаючи, що помилилася. Сльози? Ні, той, хто знає, яку ціну довелося заплатити за життя, не витрачає його на сльози, істерики і крик. "Неллі, — промовила вона сівшим голосом, — багато хто вважає, що Властін поліг від змови, — впавши на коліна, вона низько схилила голову, обхопивши її руками. — Це не так. Його вбила я. Одного разу, повернувшись із прогулянки, — говорила тихо і не піднімаючи голови Рі, — я застала батька в обіймах молодої вампіри, яка була так схожа на маму. І я не витримала, у мені закипіла буря емоцій, яка рвалася назовні потоком. Стримувати силу не можна, це знають навіть не обдаровані, їй потрібно дати вихід, щоб не загинути, не перегоріти... Я відпустила свою силу, вдарила трохи вище узголів'я батьківського ліжка. Коли хмара пилу трохи розсіялася, перед очима постала огидна за своєю нелюдськістю картина. Між кладкою двох кам'яних стін, у кайданах висіло побите, виснажене тіло моєї матері. Він замурував її у своїй спальні, коли її серце билося, борючись за життя. Вона вмирала в муках від спраги, — Рі стала розгойдуватися з боку в бік, а по щоках побігли сльози. — Вампіра складно вбити, можна поранити й обмежити, зв'язати, закрити, позбавляючи можливості пити чуже життя, заліковуючи своє тіло. Він, — схлип, — Він замурував її в спальні, в своїй спальні... Вона гинула, слухаючи його далекосяжні плани та розваги з прислугою». Закінчивши розповідь, Римарія без сил впала на підлогу. Спогади далися їй важко, а я і зовсім не могла уявити, що може відчувати жива істота, яка знає в деталях, як загинув той, хто подарував життя.