Галактичний маклер

Анотація

   Якщо чесно, будь-яка книга починається не з чистого аркуша, а з гарної читацької полиці. У мене ця полиця вийшла досить різношерстою, але на диво дружною — і саме з її випадкового сусідства й народилася історія, яку ви зараз тримаєте перед очима.

   По-перше, у ній, звісно, живе давня любов до старої доброї космічної сатири. Колись давно на мене справили незабутнє враження два абсолютно різних, але однаково чарівних герої. Перший — неповторний Джим ді Гріз із «Сталевого Щура» Гаррі Гаррісона, який довів, що в ідеально налагодженому світі майбутнього, часом бракує одного хорошого авантюриста з гострим язиком. А другий — бідолаха з «Білла — героя галактики», який наочно показав, як смішно й безглуздо виглядає будь-яка пафосна космічна машина, якщо дивитися на неї очима простої, трохи розгубленої людини з боку.

   По-друге, років десять потому мене з головою затягнув величезний, живий всесвіт Співдружності — той самий, який колись відкрив «Шахтар» Ігоря Хорта і підхопили десятки інших авторів. Читаючи ці історії про нейромережі, медкапсули, стародавні руїни джоре, снобів-аграфів і дельфінів-телепатів, я весь час ловив себе на одній думці: герої в них зазвичай серйозні, бойові люди — то руду копають, то з піратами воюють, то бази знань вивчають. Адже світ Співдружності — це ще й гігантський, до крайності бюрократизований ринок! І мені страшенно захотілося подивитися, що станеться, якщо туди випадково занесе не спецназівця й не інженера, а звичайнісіньку нашу людину без бойових імплантів, зате з гнучким розумом і багатим життєвим досвідом.

   І тут на допомогу прийшло третє джерело натхнення — численні книги, нариси та документальні хроніки про аферистів і комбінаторів, які діяли на просторах СНД на зламі епох, у бурхливі дев’яності. Без романтизації справжнього криміналу, але зі щирим здивуванням перед людською винахідливістю. Скільки там було чистої психології, акторської майстерності та вміння змусити людську жадібність працювати проти самої себе — причому без жодного насильства, майже на межі мистецтва!

   Ось мені й захотілося зібрати ці три світи за одним столом. Взяти суворий, високотехнологічний космос Співдружності, додати туди легкого абсурду й посадити на борт старої вантажівки людину з Одеси дев’яностих років — з її кмітливістю, самоіронією та твердим переконанням, що навіть у найвіддаленішої зірки закони життя влаштовані приблизно так само, як на старому базарі.

   Не шукайте в цих розділах суворих космічних баталій і претензій на високу філософію. Це просто тепла історія про те, як зберегти присутність духу в критичний момент, зберегти почуття гумору й пам’ятати, що в будь-якій галактиці головне — залишатися людиною.

   Приємного читання, і нехай дорога до зірок завжди буде з посмішкою!

   З повагою, Єфим Лагранж




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше