Фрілендське майбутнє

Братство фрілендського болю

1.Стріляна

Як же давно мене тут не було. 

Усім привіт. Пройшло два десятки роки з моменту який переламав моє і багато життів.

Можливо, ви пам'ятаєте історію про те як мій однокласник влаштував скул шутинг, а для тих хто не пам'ятає короткий екскурс. Коли я вчилась у школі у нас в класі був хлопчина в окулярах якого булили і він був у мене закоханий, я не відповіла йому взаємно, а проти булінгу він тримався декілька років, ще до того як я опинилась у тій школі. Ці усі факти заставили його спричинити злочин де він жорстоко покалічив усіх своїх обідчиків, а після цього наклав на себе руки.

Далі я розказала про його предсмертну записку і про те, що постраждалі від його рук лишились інвалідами і на цьому моя коротка історія завершилась.

Після цього випадку по країні розгорнулись маштабні протести в підтримку мого покійного однокласника. Стало відомо про купу випадків булінгу і про те, що ця ситуація стала поштовхом для боротьби проти булерської зарази.

Я почала організовувати рух супротиву після того як пережила момент скулшутингу і те як Росс застрелився на моїх очах і зараз він розрізся на мій і на усі світи які вже пали під булерською атакою.
Так я знаю про інші світи і про Жовтого і про усе з книги, я здогадалась як я можу мандрувати між світами і також в мене якось почали проявлятись магічні здібності зцілення.

Був простий день коли я прибула на базу нашого угрупування щоб потренуватись.

-Усім привіт. Хто хоче вийти на бій потренуватись?

Питаю я в присутніх на базі.

-Привіт Ніка. Давай зі мною, а то інші ж навряд витримають тебе і твої сили. 

Сказав мені мій хороший друг і боєць про тутешніім прозвіщем, Лайтер.

-Тоді на арену друже. І пам'ятай - ніякого жалю.

Кажу я йому вже на арені оголивши своє мачете.

-Звісно ж Нікусь.

З ухмилкою відповідає він.

-Я казала не звати мене так!

І я починаю тренувальний бій нанесши перший удар який він зміг стримати своєю катаною.

-Без попередження? Ну добре.

Він починає контратакувати, але не вдало і я теж уміло блокую його удари.

Після декількох хвилин битви я збиваю його з ніг і цим самим перемагаю.

-А ти сильна... Як завжди...

Каже Лайтер запихавшись після бою.

-Ага, але є куди рости.

Подаю йому руку щоб він встав.

-Дякую Ніка. Які ще плани?

-Потренувати витримку. Допоможеш?

-Е ні з цим я тобі допомагати не буду.

-Да ну тебе, Лайт..

2.Лайт

Я не погодився допомагати стріляній з її прозьбою бо знаю, що це означатиме те, що мені довелось би просто її бити чимось.

В нас біль це щось на манері святого. Ми не підтримуєм концепцію написану ще при оранжі, що біль найгірше що є в світі.

Ми рахуєм, що біль усе одно потрібен, але не нам і нікому в світі не підвласно вибирати хто вартий болю і це має вирішувати він сам.

Но Ніка вірить, що також може навчитись не вічувати його або максимально притупити біль жорнскими тренуванням на яких я інколи був і спостерігав, але не довго бо не можу дивитись як моя дорога подруга добровільно мучиться.

-Зажди! 

-Чого тобі Лайт?

-Спитати за нашу ситацію і чи потрібно кудись доставити зброї?

-Поки усе як завжди, а зброя... Так. Потрібно доставити мішок зброї в один світ нашим союзникам. Ось потрібна інфа. 

Ніка дала мені листок з описом місця куди потрібно телепортуватись.

-Зброя на тобі, як завжди. 

-Знаю. Запаси є.

Діставши з нашого складу мішок з купою катан і мачете, я телепортувався. 

Світ був відомим мені як непромаркирований. Тут є свої повтанці, але про нього немає записів в книгах Синього чи Оранжа і через це присвоєння кольору чи назви світ ще не здобув.

Телепортуватись зразу на базу я не міг і тому довелось з'явитись неподалік.

Пройшовши провулками я наштовхнувся на двух гадів які з=вирішили докопатись до мене і зайшорвши ззаду вдарили мене по голові і я впав.

Мій крик після удару схоже було дуже чутно і мені на поміч підбігли чоловік з жінкою які швидко їх розбили но і я не стояв на місці і одного прибив битою.

-Дякую вам і хай береже вас біль.

Промовив я і втік прихопивши мішок.

Добігши до назначеної точки я постукав в двері і залишивши мішок біля входу швидко телепортувався назад в свій світ.

-Повернувся?

Промовив один з наших бійців стоячих за моєю спиною.

-Не лякай блін!

-Ну вибач, що ти лякливий.

-Замовчи будь-ласка.

-Добре добре.

Завершивши доставку зброї я відправився до дому.

Слідуючий день мене зустрів дзвінком Ніки

-Ало Лайт, сьогодні ввечері очікую тебе на нашому місці, потрібно дещо обговорити.

3.Стріляна 

-Рада що ви усі зібрались дами і господа. 

-Наші розвідники доповіли мені одну новину яка поки, що не зовсім ясно яка для нас.

Усі тільки мовчали і чекали оголошення цієї новини

-В непромаркованому світі почала проявлятись активність мало відомих людей. З новин добутих нашими союзниками з того світу стало відомо про різкі напади на людей, які, слів інформаторів, були людьми ділом просуваючими Фріляндські ідеї.

-Лайт, ти останній раз був в тому світі. Нігочо не помічав?

-Помітив, але не сильно звернув уваги.

-Що ти знаєш?

-Коли я доставляв туди зброю, мене прижало декілька гадів, і на звуки потасовки підбіг хлопець з дівчиною, які мені допомогли відбитись. Подякувавши їм я зразу хапнув мішок з зброєю і драпнув.

-Ясно... Значить треба наладити контакт з цими бійцями. Думаю нам буде корисно співробітництво.

-Надійся, що вони не будуть як ті лісові...

Сказав один з розвідників на ім'я Алекс.

-Надіятимусь...

-Який тоді план?

Питає в мене Лайтер.

-Поки не знаю. Якщо будуть пропозиції то я вас уважно слухаю, а зараз збори скінчено якщо нікому більше нічого сказати.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше