1.Стріляна
Як же давно мене тут не було.
Усім привіт. Пройшло два десятки роки з моменту який переламав моє і багато життів.
Можливо, ви пам'ятаєте історію про те як мій однокласник влаштував скул шутинг, а для тих хто не пам'ятає короткий екскурс. Коли я вчилась у школі у нас в класі був хлопчина в окулярах якого булили і він був у мене закоханий, я не відповіла йому взаємно, а проти булінгу він тримався декілька років, ще до того як я опинилась у тій школі. Ці усі факти заставили його спричинити злочин де він жорстоко покалічив усіх своїх обідчиків, а після цього наклав на себе руки.
Далі я розказала про його предсмертну записку і про те, що постраждалі від його рук лишились інвалідами і на цьому моя коротка історія завершилась.
Після цього випадку по країні розгорнулись маштабні протести в підтримку мого покійного однокласника. Стало відомо про купу випадків булінгу і про те, що ця ситуація стала поштовхом для боротьби проти булерської зарази.
Я почала організовувати рух супротиву після того як пережила момент скулшутингу і те як Росс застрелився на моїх очах і зараз він розрізся на мій і на усі світи які вже пали під булерською атакою.
Так я знаю про інші світи і про Жовтого і про усе з книги, я здогадалась як я можу мандрувати між світами і також в мене якось почали проявлятись магічні здібності зцілення.
Був простий день коли я прибула на базу нашого угрупування щоб потренуватись.
-Усім привіт. Хто хоче вийти на бій потренуватись?
Питаю я в присутніх на базі.
-Привіт Ніка. Давай зі мною, а то інші ж навряд витримають тебе і твої сили.
Сказав мені мій хороший друг і боєць про тутешніім прозвіщем, Лайтер.
-Тоді на арену друже. І пам'ятай - ніякого жалю.
Кажу я йому вже на арені оголивши своє мачете.
-Звісно ж Нікусь.
З ухмилкою відповідає він.
-Я казала не звати мене так!
І я починаю тренувальний бій нанесши перший удар який він зміг стримати своєю катаною.
-Без попередження? Ну добре.
Він починає контратакувати, але не вдало і я теж уміло блокую його удари.
Після декількох хвилин битви я збиваю його з ніг і цим самим перемагаю.
-А ти сильна... Як завжди...
Каже Лайтер запихавшись після бою.
-Ага, але є куди рости.
Подаю йому руку щоб він встав.
-Дякую Ніка. Які ще плани?
-Потренувати витримку. Допоможеш?
-Е ні з цим я тобі допомагати не буду.
-Да ну тебе, Лайт..
2.Лайт
Я не погодився допомагати стріляній з її прозьбою бо знаю, що це означатиме те, що мені довелось би просто її бити чимось.
В нас біль це щось на манері святого. Ми не підтримуєм концепцію написану ще при оранжі, що біль найгірше що є в світі.
Ми рахуєм, що біль усе одно потрібен, але не нам і нікому в світі не підвласно вибирати хто вартий болю і це має вирішувати він сам.
Но Ніка вірить, що також може навчитись не вічувати його або максимально притупити біль жорнскими тренуванням на яких я інколи був і спостерігав, але не довго бо не можу дивитись як моя дорога подруга добровільно мучиться.
-Зажди!
-Чого тобі Лайт?
-Спитати за нашу ситацію і чи потрібно кудись доставити зброї?
-Поки усе як завжди, а зброя... Так. Потрібно доставити мішок зброї в один світ нашим союзникам. Ось потрібна інфа.
Ніка дала мені листок з описом місця куди потрібно телепортуватись.
-Зброя на тобі, як завжди.
-Знаю. Запаси є.
Діставши з нашого складу мішок з купою катан і мачете, я телепортувався.
Світ був відомим мені як непромаркирований. Тут є свої повтанці, але про нього немає записів в книгах Синього чи Оранжа і через це присвоєння кольору чи назви світ ще не здобув.
Телепортуватись зразу на базу я не міг і тому довелось з'явитись неподалік.
Пройшовши провулками я наштовхнувся на двух гадів які з=вирішили докопатись до мене і зайшорвши ззаду вдарили мене по голові і я впав.
Мій крик після удару схоже було дуже чутно і мені на поміч підбігли чоловік з жінкою які швидко їх розбили но і я не стояв на місці і одного прибив битою.
-Дякую вам і хай береже вас біль.
Промовив я і втік прихопивши мішок.
Добігши до назначеної точки я постукав в двері і залишивши мішок біля входу швидко телепортувався назад в свій світ.
-Повернувся?
Промовив один з наших бійців стоячих за моєю спиною.
-Не лякай блін!
-Ну вибач, що ти лякливий.
-Замовчи будь-ласка.
-Добре добре.
Завершивши доставку зброї я відправився до дому.
Слідуючий день мене зустрів дзвінком Ніки
-Ало Лайт, сьогодні ввечері очікую тебе на нашому місці, потрібно дещо обговорити.
3.Стріляна
-Рада що ви усі зібрались дами і господа.
-Наші розвідники доповіли мені одну новину яка поки, що не зовсім ясно яка для нас.
Усі тільки мовчали і чекали оголошення цієї новини
-В непромаркованому світі почала проявлятись активність мало відомих людей. З новин добутих нашими союзниками з того світу стало відомо про різкі напади на людей, які, слів інформаторів, були людьми ділом просуваючими Фріляндські ідеї.
-Лайт, ти останній раз був в тому світі. Нігочо не помічав?
-Помітив, але не сильно звернув уваги.
-Що ти знаєш?
-Коли я доставляв туди зброю, мене прижало декілька гадів, і на звуки потасовки підбіг хлопець з дівчиною, які мені допомогли відбитись. Подякувавши їм я зразу хапнув мішок з зброєю і драпнув.
-Ясно... Значить треба наладити контакт з цими бійцями. Думаю нам буде корисно співробітництво.
-Надійся, що вони не будуть як ті лісові...
Сказав один з розвідників на ім'я Алекс.
-Надіятимусь...
-Який тоді план?
Питає в мене Лайтер.
-Поки не знаю. Якщо будуть пропозиції то я вас уважно слухаю, а зараз збори скінчено якщо нікому більше нічого сказати.
#1796 в Фантастика
#339 в Бойова фантастика
#10269 в Любовні романи
#293 в Любовна фантастика
Відредаговано: 05.11.2026