21. Невід.

-Історику потрібно знати, як робити й це.

Ілона спитала, чи буде Іван докладно розповідати про справу застреленого вбивці. Після перестрілки на дорозі він зробив пост у Фейсбуку, - звісно, з власного профілю, не Фрілансера. Навіть частину відео з реєстратора виклав. Але у тексті було лише про неадекватних людей у «Рено», агресію та що на свята пити треба менше. (Звучало логічно, що саме з цієї причини за кермом авто нападника була жінка, та й дії його пояснювало.) Про результати обшуку та доведену причетність загиблого та його дружини до вбивства його родини Іван дізнався лише наступного дня.

-То ти не будеш…

-Звісно, ні. По-перше, слідчий просив цього не робити. По-друге … хай поки що для усіх це залишається простим хуліганством.

-Але ж ті, у групі, все одно будуть знати… Вони зроблять висновки… Не зможуть не співставити: інцидент на дорозі, збіг … віку жертви, зникнення vivakalman…

-Звичайно. Але вони не будуть знати, чи знає поліція, чи знаю я, чи знає Фрілансер… Якщо нічого не буде у відкритому доступі – зможуть зробити висновок, що усі вважають це звичайним конфліктом на дорозі. Під який усе й просили замаскувати. Наше завдання – дати зрозуміти, що самій спільноті вбивць нічого не загрожує.

-Навіщо?

-Бо нам потрібно буде виманити Клейкого вбивцю.

-Як? – Ілона подивилася на нього розширеними очима.

-Зараз почитаємо, що пишуть у групі. Як закінчимо снідати… Але в мене вже є одна ідея…

-От лише цього нам і не вистачало!

Ворожка відповіла на дзвінок ще до світанку. Одразу сіла за кермо та поїхала до людини, яка давала їй вказівки. Вислухала, прогулюючись парком, де у такий час були лише власники собак. Її співрозмовник звернув увагу на новини про стрілянину, але не надав уваги, поки щось не спонукало його зайти на сторінку Івана Доленоса. Зрозумівши, хто саме був жертвою нападу, він і зателефонував напарниці.

-Як ти гадаєш..?

-Це … має відношення… Чи звичайний напад? – Як і кожен, хто водить авто, ворожка добре знала, що на українських дорогах, - як і на дорогах будь-якої країни колишнього Союзу, - може статися що завгодно.

-Він вважає, що випадковість, якщо судити з посту. – Допис Івана вони прочитали разом, на його смартфоні. – Але, коли таке відбувається…

-Так. Що я можу тут сказати..?

-Ти спілкувалася з ним, ти відчуваєш його. Які будуть наслідки?

Ворожка знизала плечима.

-Ще один епізод… Він вже пройшов значно гірше. Дівчині буде важче, вона, здається, вперше кров побачила. До речі, зверніть увагу, він її на ім’я не називає, й у кадрі її немає.

-Але ти її бачила також.

-Так. Вона мене турбує… Але не з тієї точки зору… Вона нас не цікавить. Сьогодні одна, завтра інша… Головне, щоб не відволікала.

-Не думаю. Ти з ним просто розмовляла. А я вивчав, як він думає та що робить. Її … присутність не піде на шкоду, це точно. Тим більше, вона його вже врятувала, якщо вірити тому, що він сам пише. А ми не можем дозволити собі … втратити його через дурну випадковість. Питання у іншому…

-Чи випадковість це?

-Так. А головне – чи хтось не … вирахував його? Та чи не кине він..

-Щодо першого – вам краще знати. – Вона знову знизала плечима. – Хоча у випадок і важко повірити. А щодо другого – ні.

-А це головне.

Ще ніколи у їхній маленькій громаді не було двох провалів за кілька днів, писав worker. Що це може означати, і що з цим робити?

Про диво порятунку співачки повідомили усі ЗМІ. Навіть сама вона спромоглася дати короткий коментар, але з її опису можна було у загальних рисах зрозуміти, що відбулося. До речі, вона сказала, що обов’язково скористається порадою вбивці та навчиться водити авто, щоб не залежати… Звичайно, їй не хотілося сідати у таксі після такого.

Як би там не було, а що саме це була справа, за яку узявся thuggee, було зрозуміло усім. Узявся – й провалив. Чи не вперше. Принаймні, що стосувалося тих справ, які фігурували тут, у групі. За мовчазною згодою, хто та чим займався поза нею, нікого не цікавило.

Щодо нападу на Івана, - як він і припускав, усі усе зрозуміли досить швидко, тим більше, що vivakalman припинив виходити на зв’язок.

Далі розпочалося обговорення того,  наскільки вони усі у безпеці. Воно тривало кілька годин, висловлювалися різні думки. Medici вважала, що їм потрібно призупинити діяльність «біржі», допоки все не заспокоїться. BobLee, навпаки, вважав, що нічого катастрофічного не сталося. А ще висловлював невдоволення, які усі інші «з претензією». Один вбиває так, що його почерк вже став лякалкою для дітей. Інші вважають за потрібне щось вигадувати, щоб вбивство здавалося чимось іншим… Для нього усе було просто. Якщо хтось заважає, потрібно зробити, щоб не заважав, та щоб тебе не могли знайти. Навіщо такі складності? До того ж, в нього невдач ще не було.

Одразу кілька людей нагадали йому, що снайпер теж може промахнутися. Хтось нагадав про нещодавній випадок, коли замість того, кого хотіли вбити, загинув його маленький син, що був у авто. Звичайно, BobLee не мав стосунку до тієї справи, - винних затримала поліція, - але той, хто стріляв, був снайпером із бойовим досвідом.