Розділ І

Королівська академія знову наповнилася голосами студентів. Молоді аристократи, золота молодь і спадкоємці найбагатших родин обговорювали пройдешні канікули, хвалилися дорогими покупками. Але головною темою стала новина, яку з самого ранку опублікували у всіх газетах – королева Євгенія оголосила про пошук нової фрейліни. 

Останні років сто фрейлін підбирали з-поміж студенток академії, саме тому ця новина так вразила юних представників вищого світу. Усі дівчата мріяли здобути цю посаду, яка, безсумнівно принесе славу та шану, а хлопці гадали, кому з них дістанеться нова фрейліна. За її увагу будуть боротися найбажаніші холостяки країни. 

З сьогоднішнього дня головна фрейліна королеви леді Крістіна розпочне відбір серед найкращих дівчат академії. Результати оголосять на щорічному осінньому балу за два місяці. У вищому суспільстві вже почали робити ставки на те, хто стане новою помічницею королеви Євгенії. 

Лідерами у цьому тоталізаторі стали леді Анна – дочка міністра фінансів лорда де Вілер, та леді Вікторія – спадкоємиця герцога фон Міррена. Обидві дівчини вважаються першими красунями академії та старанними ученицями, а високе становище у суспільстві лише додавало популярності. Обидві фаворитки демонстративно розійшлися по різні сторони площі перед центральним корпусом академії, і кидали один на одну злісні погляди, хоча раніше були найкращими подружками. 

Лише кілька студентів не брали участь у цьому безумстві. Стипендіати – рідкісні щасливчики, які потрапили до академії виключно завдяки своєму розуму. У рік Королівська академія надавала лише п’ять місць для стипендіатів і тільки найобдарованіші та найталановитіші могли на них претендувати. Конкурс на ці місця просто шалений, щороку тисячі бажаючих мріють отримати шанс навчатися в найпрестижнішому вищому навчальному закладі.

 Серед аристократів стипендіати виглядали білими воронами, тому завжди намагалися триматися разом, і підтримувати один одного, навіть якщо навчалися на різних курсах та спеціальностях. 

До таких студентів належала і Софія Лерой. Тиха, скромна четвертокурсниця здавалася зовсім непомітною навіть серед стипендіатів. Таких як вона обзивали ботанами - масивні окуляри на носі, що роблять її і так великі сірі очі просто величезними, туга, довга русява коса, бліда шкіра, безглуздий одяг, на кілька розмірів більше і величезний рюкзак, під вагою якого дівчині доводилося постійно горбитися. 

Спочатку її намагалися зробити об'єктом для глузування, навіть стипендіати іноді кидали на її адресу образливі фразочки, але Софія не звертала уваги, і максимум чого удостоювався кривдник, це повний зневаги погляд. 

Незважаючи на все це, Софія потоваришувала з однією зі своїх однокурсниць. Елен Грас – дочка відомого у вищому суспільстві дизайнера та успішного бізнесмена. Сімейство Грас не були аристократами, прадід Елен вибився зі злиднів і побудував з нуля бізнес, який за наступні кілька поколінь розрісся і став приносити нечувані доходи. Мама Елен теж досягла всього сама. Її сукні обожнюють аристократки, навіть королева кілька разів з'являлася на публіці в костюмах від Маргарити Грас, що неймовірно підвищило не тільки її популярність, а і ціну на її витвори дизайнерського мистецтва.   

Незважаючи на відсутність титулів і фамільних замків представників сімейства Грас привітно приймали у своїх будинках найзнатніші аристократи, гроші завжди були перепусткою у вищий світ. 

Елен яскрава дівчина, вона обожнювала галасливі вечірки, шопінг та хлопців. Останні теж були до неї небайдужі, ну як можна пройти повз таку неймовірно звабливу блондинку з чудовою фігурою, ногами від вух і милим личком. 

Софія і Елен потоваришували з перших днів навчання в академії, їх вважали подругами не розлий вода, не дивлячись на те, що були абсолютними протилежностями. 

Софія чекала на подругу вже хвилин двадцять. Елен, як завжди, запізнювалася, за ті три роки, що вони знайомі міс Грас, ще жодного разу не приходила вчасно. Правда, на заняттях вона завжди з'являлася хвилина в хвилину, навіть після галасливих вечірок. А в перший день занять взагалі з’являлася на півгодини раніше, щоб побачити вбрання всіх студентів і дізнатися про свіжі плітки однією з перших. 

Ще через п'ять хвилин очікування Софія у натовпі побачила подругу. Як завжди яскраву та красиву. Міс Грас все літо провела на приватній віллі в Португалії, де й набула чудової засмаги, на тлі якої зелені очі здавались ще яскравішими. Елен завжди любила досить відверті вбрання, але ніколи не переходила рамки дозволеного. 

Сьогодні на ній була коротенька пряма сукня яскраво-жовтого кольору з білим комірцем, легка блакитна курточка і туфельки на височенній шпильці в тон їй. Волосся заплетене в хитромудрі колоски, останньою яскравою крапкою образу стала сумочка з останньої колекції Louis Vuitton. 

- Софі! Любов моя! - заверещала Елен, і кинулась обіймати подругу, яка з похмурим виразом обличчя підпитала одно з численних колон центрального корпусу. - Я так скучила. Мені стільки всього треба тобі розповісти, - торохтіла дівчина, зажимаючи Софію смертельною хваткою. 

Елен неймовірно любила поговорити, замовкала вона вкрай рідко і тільки тоді, коли того вимагала ситуація, так що міс Лерой не сумнівалася, її подрузі дійсно є що розповісти. Навіть не дивлячись на те, що все літо вони довго розмовляли по відео зв’язку. 

Звільнившись із задушливих обіймів, Софія коротко запевнила міс Грас, що теж скучила і рада зустрічі. В їх дружній парі, на перший погляд, могло здатися, що Софія завжди слухає, а Елен говорить. Проте все залежало виключно від ситуації. За потреби міс Грас була чудовим слухачем, могла дати доцільну пораду і підтримати. В той час. як міс Лерой вміла яскраво і емоційно переказати якусь історію, чи ситуацію. Головне, що їм було комфортно і цікаво одне з одною. Наодинці кожна з них розкривалась з тієї сторони, яку всім іншим не було видно.