4. Карта нашого минулого: П'ять станцій на шляху до дорослого життя

4.1. Фундамент особистості. Чому Фрейд був одержимий дитинством?

«Знову це дитинство!», — можливо, роздратовано подумаєте ви. І справді, куди не глянь — у книгах, у фільмах, у кабінеті психолога — скрізь нас закликають «шукати корені проблем у дитинстві». Ця ідея настільки глибоко вкорінилася в нашій культурі, що стала майже кліше. Але чи замислювалися ви, звідки вона взялася? Саме Зигмунд Фрейд був тим «археологом душі», який вперше заявив: щоб зрозуміти дорослу людину, треба копати вглиб, у найтемніші й найраніші шари її життя.

Але навіщо? Невже те, що сталося зі мною, коли мені був рік чи два, і чого я, звісно, абсолютно не пам'ятаю, справді має таку владу над моїм життям сьогодні? Невже моя невпевненість на роботі якось пов'язана з тим, як мене привчали до горщика? А мої проблеми у стосунках — із тим, як мене годували в дитинстві? Це звучить трохи дивно, чи не так?

Щоб зрозуміти логіку Фрейда, давайте використаємо просту аналогію. Уявіть, що ваша особистість — це будинок, у якому ви живете. Протягом усього дорослого життя ви займаєтеся його облаштуванням. Ви робите косметичний ремонт, фарбуєте стіни у нові кольори (змінюєте імідж), купуєте нові меблі (здобуваєте нові навички), міняєте планування, зводячи чи руйнуючи стіни (вступаєте у стосунки чи розлучаєтеся). Ви можете стати чудовим дизайнером свого інтер'єру. Але є одна річ, яку ви майже не можете змінити. Це — фундамент, несучі стіни і саме планування будинку.

Ви не можете пересунути ванну кімнату в центр вітальні, не зруйнувавши все. Ви не можете зробити кривий фундамент рівним, просто пофарбувавши стіни. А ці основні конструкції, за Фрейдом, закладаються в перші п'ять-шість років нашого життя. І саме від якості цих «будівельних робіт» залежить, наскільки міцним, зручним і надійним буде ваш «будинок» у майбутньому.

Але хто ж цей головний «будівельник»? Фрейд назвав його лібідо.

Забудьте на мить про вульгарне розуміння цього слова. Лібідо у Фрейда — це не просто секс. Це набагато ширше поняття. Це наша фундаментальна, первісна життєва енергія. Це «енергія задоволення», прагнення до життя, творчості, любові. Це той самий невгамовний двигун, що працює в підвалі нашого Воно. І ось ця енергія, як невтомна будівельна бригада, протягом перших років життя послідовно працює над різними «поверхами» нашого будинку.

Але як вона це робить? На кожному етапі будівництва ця енергія зосереджується, концентрується на певній частині тіла, яка в цей період є головним джерелом задоволення для дитини. Цю «гарячу точку» Фрейд назвав ерогенною зоною.

Спочатку головним будівельним майданчиком є рот (через нього дитина пізнає світ і отримує задоволення). Потім енергія переміщується до ануса (дитина вчиться контролю). Потім — до геніталій (дитина починає усвідомлювати свою стать).

І на кожному з цих етапів дитина стикається з певними психологічними викликами. Це як на будівництві: на етапі фундаменту головне — правильно залити бетон, на етапі стін — рівно покласти цеглу. І якщо на якомусь етапі виникають проблеми — «завезли неякісний цемент» (нестача материнської любові) або «бригадир був занадто суворий» (надмірний тиск батьків), — то цей «поверх» нашого будинку особистості може виявитися дефектним.

І навіть через багато років, уже будучи дорослими, ми можемо виявити, що в нашому домі постійно протікає дах або тріскаються стіни. І щоб зрозуміти, чому це відбувається, нам доведеться взяти до рук старі креслення і подивитися, на якому саме етапі будівництва була допущена помилка. Саме в цю подорож по п'яти «поверхах» нашого минулого ми зараз і вирушимо.

#

4.2. Застрягти в минулому: Що таке фіксація?

Отже, ми уявили собі процес розвитку як будівництво будинку, де наша енергія-лібідо, ніби бригада будівельників, послідовно зводить поверх за поверхом. В ідеальному світі ця бригада працює чітко за графіком: закінчила фундамент, перейшла до стін, потім до даху, і так далі. Після завершення робіт на одному поверсі вся бригада в повному складі переходить на наступний.

Але реальне життя — не ідеальний будівельний майданчик. Іноді на одному з поверхів щось іде не так. І тоді частина нашої «будівельної бригади», частина нашої життєвої енергії, застрягає на цьому етапі. Вона ніби відмовляється рухатися далі. Цей процес Фрейд назвав фіксацією.

Фіксація — це ніби психологічний «якір», кинутий у минуле. Це означає, що частина нашого лібідо залишається «прив'язаною» до тієї ерогенної зони і тих конфліктів, які були актуальні на певному етапі дитинства. І ця «заморожена» енергія буде впливати на наш характер, звички та поведінку протягом усього життя.

Чому ж наша бригада будівельників може вирішити затриматися? Фрейд назвав дві головні причини.

Причина №1: Надмірна фрустрація (Коли «матеріалів» не вистачило)

Уявіть, що на етапі заливки фундаменту (оральна фаза) постійно не вистачало цементу. Батьки (головні «постачальники») були холодними, неуважними, потреби дитини ігнорувалися. Або на етапі зведення стін (анальна фаза) «бригадир» був надто жорстоким і постійно карав за найменшу помилку.

В такій ситуації наша будівельна бригада стикається з серйозними труднощами. Потреби не задовольняються, конфлікт не вирішується. І частина бригади змушена залишитися на цьому проблемному поверсі, щоб нескінченно намагатися «добудувати» його, знайти той самий «цемент», якого не вистачило.

У дорослому житті це проявляється як несвідоме прагнення повернутися до того конфлікту і нарешті його вирішити. Людина, яка недоотримала любові й турботи в дитинстві, може все життя шукати цю турботу в партнерах, стаючи надмірно «прилипливою». Або, навпаки, вона може цинічно відкидати будь-яку турботу, бо несвідомо боїться знову пережити розчарування.