10.15.

Поспішивши вийти, я навіть забув допити чай, але після пояснень Найса про Принца, мені прийшла в голову дуже дивна думка та захотілось її перевірити.

Я раптом згадав усі моменти, коли Найс і Лана опинялися в одному приміщенні. Вона готувала їжу, збирала речі, мила посуд. Ніколи не сідала за стіл раніше за нього і ніколи не вставала після. Будь-яке слово, рух рукою чи недбалий погляд сприймала як беззастережний сигнал до дії. Я просто не думав про це, але краєм свідомості завжди розумів, що у Найса по відношенню до родичів має бути особливе становище. Однак зараз він згадав про зв'язок Інкуба зі своїм Принцом. Лише зі своїм. Вони з Ланою різного віку й не можуть бути з однієї серії. Що їх пов'язує?

І дякую, друже, що нагадав мені про ту саму здатність. У коридорі нікого не було, тому я миттєво злився зі стіною й, поки Лана не встигла прикрити навмисне залишені мною двері, ковзнув назад на кухню.

Цікава картина відкрилась моєму погляду. Лана, як я й очікував, зачинила двері, потім піднесла ліву руку до грудей, притиснула кулак до серця, опустила голову та завмерла в такій позі.

Найс, не звертаючи, здавалося б, на це жодної уваги, продовжив пити чай.

Це тривало не менше хвилини. Потім Інкуб підвів голову й видихнув:

— Досить.

Дівчина розслабилась і подивилася на нього.

— Сідай.

Лана зайняла моє місце. Вона сиділа, склавши руки на колінах, випроставши спину й дивлячись на Найса з тепер уже зовсім неприхованим захопленням.

— Він мені не скаже, — сказав той, дивлячись прямо перед собою, але явно не на співрозмовницю.

— Чого не скаже, мій Принце?

— Ти ніколи не помічала, що одночасно у Аристократів може бути лише один, наприклад, Аристарх? Завжди лише один Валерій. Один Михайло. Саме тому їм не потрібні прізвиська. Вони всі унікальні. І зазвичай, як тільки зникає один Валерій, незабаром з'являється інший... Останні роки життя попереднього Аристократа, який мав ім'я Князь Олексій, я застав ще в стану анабіозу. Коли мене розбудили, він уже був мертвий. Але нового Олексія чомусь довго не з'являлось, і в той час, коли його офіційно не було, ми зустрічалися. Причому за дуже незвичайних обставин. У закритому Дзеркалі та на секретному проєкті.

— Ви маєте якісь припущення, мій Принце?

— У мене є лише одне пояснення, яке хоч якось співвідносить усі ці події з реальністю.

— Аристократія з якоїсь причини приховала смерть Олексія? — припустила дівчина.

— Навпаки. Вони приховали факт його народження. Я не знаю, з якою метою, але з цим Князем постійно пов'язані якісь загадкові та дивні події. Він кілька разів кардинально змінює свою позицію, по Дзеркалам блукають натовпи його клонів, а члени роду при цьому, гаденько посміхаючись, нахабно видають за оригінал підробку. Не здивуюсь, якщо Олексій старший, ніж здається. Але зі мною він ділитися цим не збирається.

Ось які він зробив висновки. Що ж, з огляду на все, що йому відомо, мабуть, це й справді єдине можливе пояснення.

— Це щось змінює, мій Принце?

Найс ніби прийшов до тями, перевів погляд на Лану, зосередившись на ній.

— У наших планах — нічого. До речі, про них. Як твої успіхи? Ти знайшла Сьомого?

У цей момент я пригадав, що недавно Лана знову зникала приблизно на тиждень, але свого часу я не надав цьому належного значення.

— Так. Нині він у Вавилоні. Не знаю, чи довго там пробуде, але простежити його шлях не буде проблемою.

Найс відкинувся на спинку стільця й ​​перекинув за спину свій розкішний хвіст.

— Добре, але я не хочу ризикувати. Ситуація така, що зараз я маю піти з Олексієм. Як би там не було, він мій друг, і я повинен його підтримати. Але ти з нами не підеш. Ти повернешся до Вавилону й триматимеш ситуацію під контролем. Ще раз наголошую — тільки спостерігати. І ні в якому разі не випускати Сьомого з поля зору, — він кивнув, ніби запрошуючи (хоча насправді, ледь помітно зробив рух головою, але Лана його зрозуміла), й дівчина піднялася, щоб підійти, сісти поряд з ним на підлогу і, обійнявши за ногу, покласти голову йому на коліна. — Але не чіпай його, — Найс ласкаво провів долонею по білому волоссю. — Ні за яких обставин. Ти й так зробила для мене надто багато. Я не хочу, щоб хтось із вас забруднив руки кров'ю родичів. Це мій хрест.

— Як скажете, мій Принце. Але заради вас…

— Не треба, — обірвав він її на півслові. — Заради мене ти відмовилася від своєї Принцеси. Перша. Це більше, ніж будь-хто коли-небудь зможе зробити для мене.

— Ви єдиний Принц.

Найс ніжно усміхнувся.

— Поки що ні. Але я ним стану. Це вимушена та страшна жертва. Але тільки тоді ми — усі ми — нарешті заживемо по-новому…

Лана потяглася за його рукою, щоб поцілувати її.

— І ще одне. Перш ніж ти підеш, — знову продовжив Найс діловим тоном. — Ти зробила все, що я казав?

— Ви про Князя Олексія?